Теоретичні проблеми релігієзнавства

3.молитва: практично у всіх релігіях віруючі налаштовують свій зв’язок з богом (богами) за допомогою молитви, релігійних обрядів або медитації;

4.місця поклоніння: в них збираються віруючі, з метою звеличення, прославляння бога (богів), молитися або медитувати разом з іншими віруючими. Можуть бути дуже прості, як наприклад пустелі, відлюдні місця, печери, річки, або в збудованих зі спеціальною метою багато оздоблених приміщеннях. Часто такі культові споруди є визначними історичними пам’ятками архітектурного мистецтва.

5.духівництво, пресвітери, наставники, вчителі, лідери: люди, які наділені спеціальними знаннями або харизмами та наділені достатніми повноваженнями в межах віровчення для проповідування, поширення та навчання віруючих. Їх обов’язки можуть бути від промовляння до бога (богів) від імені віруючих до духовного та фізичного керівництва.6.життя після смерті: в більшості релігій є вчення про те, що людина у якійсь фомі продовжує жити в цьому або інших вимірах.

7.святі перекази та святе письмо: виклад віровчення в письмовій або усній формі;

8.свята: святкування за релігійним календарем подій, які мали визначальне значення для зародження та розвитку релігійного вчення. Супроводжується визначеними символічними діями;

9.символи: більшість релігій прийняла позначення, знаки, які дозволяють розрізнити прихильників різних релігій;

10.кодекс поведінки: всі релігії мають вчення про певний спосіб поведінки, єдино правильний шлях, дотримуючись якого віруючий може досягти мети свого життя.

Види релігій:

1.профетичні релігії: прихильники таких релігій вірять, що бог (боги) промовляють до них через пророків і посланців. Моляться до свого бога (богів) з проханням про допомогу і виконують настанови посланців божих.

2.містичні релігії: прихильники таких релігій не вірять в богів чи їх посланців. Ідуть особливим життєвим шляхом. Проте вони мають своїх мудреців, вчителів, філософів і просвітлених, які покликані допомагати віруючим віднайти всій правильний шлях до мудрості.

Компенсаторна (компенсаційна) функція: релігія дуже часто заповнює прогалини в психологічному, моральному, духовному сприйнятті світу, наповнює новим змістом сенс життя. Компенсує негативні почуття, які виникають через залежність людини від об’єктивних обставин.

Терапевтична функція (утішальна, лікувальна): релігія надає психологічну можливість нейтралізувати негативні емоції, полегшує емоційне сприйняття негативних життєвих обставин, дозволяє уникнути або полегшити стресовий стан людини, досягнути або зберегти внутрішній спокій, душевну рівновагу.

Світоглядна функція релігії проявляється у тому, що релігія як цілісна система світосприйняття дає осмислення навколишнього світу, людини, дає знання про історію людства, остаточну долю світу і людства в цілому і кожної людини зокрема.

Регулятивна функція: полягає у здатності релігії через систему норм, приписів, установок, кононів бути регулятором відносин, поведінки, вчинків, дій віруючих релігійних спільнот і навіть суспільства в цілому.

Інтегративно-дезінтегративна функція. Ітегративна функція полягає в огранізуючих можливостях і здатності релігії (через релігійні інститути, спільноти) забезпечувати безконфліктний зв’язок, певну злагоду, солідарність, згуртованість суспільства, соціальних та конфесійних груп, етносів. Але інтегративна функція проявляється як правило у внутріконфесійних відносинах, тоді як у міжконфесійних відносинах дуже часто на релігіному грунті виникає немало конфліктів, в результаті чого в поліконфесійному суспільстві релігія призводить до розколів, ворожнеч та війн, в чому проявляється її дезінтегруюча функція.

Комунікативна (горизонтальна та вертикальна) функція: релігія забезпечує спілкування віруючих як у межах певної релігійної спільноти так і поза нею (так званий екуменічний рух). Тісна комунікативність характерна для громад, де є фіксоване членство. Релігійна комунікація — це процес взаємодії, спілкування, релігійної соціалізації, передавання релігійного досвіду, засвоєння релігійної інформації, закріплення зв’язків між віруючими однієї і тої ж конфесії. Комунікативна функція має вертикальний (людина — Бог) і горизонтальний (між віруючими) зв’язок.