Іуда Іскаріотський
По однієї з гипотез Іуда був обібраний. Він прийшов до іудейських священиків та “сторгувався” (бо таку маленьку ціну вони поставили йому за Ісуса) погодився на зраду вчителя, щоб якось виправити своє матеріальне становище[5].
Напрошуеться питання, чи любив Іуда Ісуса, як один з його учнів, що пішов по цьому шляху? Можливо, Іуда не зраджував би Христа, як би не любив його, як би не відчував, що менш любили, ніж інших[6]. Існує ще багато інших гіпотез про мотиви зради Іуди, всіх їх перерахувати просто не можливо. Для прикладу, можна назвати лише декилька самих цікавих:
Іуда пішов на зраду Ісуса, сподіваючись таким чином прискорити появу царства Божого на землі;
Іуда хотів переконатися, чи зможе Ісус врятуватися і доказати тим самим, що він дійсно тот, за кого видає себе, тобто месія, передвіщений пророками і цар Ізраільський;
Іуда хотів врятувати Ісуса від розмотованної юрби, що зробила замах на його життя і тому подбав щоб його заарештували.[7]
Але тут треба звернути увагу на мотив, пов`язаний з бажанням Іуди врятувати Христа ціною його арешту. Коли Ісус війшов до Ієрусалиму як Месія - Цар Ізраілю, це розлютувало фарисеїв та храмову аристократию і на нараді у Іосіфа Касіафа було вирішено заарештувати Ісуса . Тим часом, агенти іудейських первосвященників запитівали учнів Христа, спдіваючись отримати від них необхідні відомості. І вони знайшли те, що шукали, в особі Іуди Іскаріота. Цей бідолага, по зовсім нез`ясованим мотивам, зрадив Іісуса, надав всі необхідні вказання і навіть напросився бути провідником загону, якому зазначалося здійснити арешт (хоч подібна крайня ступень такої мерзотності ледве ймовірна)[8].
Не відкидая факту, що Іуда співдіяв арешту свого Вчителя, ми можемо зробити припущення, що з його боку у цій справі було більше поспішності, чим коварства, і можливо, прокляття, які посипалися на Іуду до деякої ступені не зовсім справедливі, Може дійсно Іуда пішов по такому шляху - зрадити Христа, щоб врятувати його, але за слабкістю, простоти, поспішності дій загубити його[9].
Всі ці версії ледве не привели на багаття інвізиції Вікентія Ферерія, друга та капелана Авіньонського папи Бенедікта ХІІІ (1394-1423). Як свідчать документи, що зберігаються в Ватікані, Федерій прочитав проповідь про Іуду. Згідно його версії, Іуда хотів молити Ісуса щоб той простив його, але не зміг пробитися через юрбу, яка оточувала Христа на шляху до Голгофи і добитися вибачення за свій вчинок. Тоді він вирішив покінчити самогубством - повіситись, щоб душа змогла злетіти на Голгофу і добитися вибачення за свій вчинок. Так воно і трапилось. Тому коли Ісус потрапив на небо, душа Іуди опинилася праворуч від нього серед інших душ блажених. Саме так описують цей факт М.Амврозіні та М.Уілліс, автори книги “Секретні архіви Втікану”[10].
Іуда опинився серед блажених! Це неймовірно. Щоб Іуда після цього що він наробив став поряд с Богом!
Після цього на Вікентія Ферерія звалилося грізне слідство інквизиціі. Його врятував папа Бенедикт ХІІІ який наказав спалити матеріали слідства, в саме слідство припинити[11].
Та ось, нарешті, одна з найцікавіших версій: всі сказання про Іуду, це видумка. І самого Іуди Іскаріота взагалі не існувало і ні якої зради Христа не було. В підкріплення цієї версіі можна послатися на свідоцтва апостола Павла. У своєму посланні до коріфян, він говорить про те, як проходила остання вечеря, і як Ісус воскречнув, одразуж явився дванадцяти апостолам.
В описанні апостолом Павлом Останньої вечері взагалі нема мови про Іуду та його зраду, що дуже дивно, якщо врахувати, як яскраво відібражають цей інцидент євангелісти[12].
Другий факт - появлення Ісуса апостолам без наймалішого нагадування про відсутність Іуди[13].
І вирішальний факт - пслання до карифян - джерело більш раннього періоду, ніж Євангелія та “Діяння апостолів”. Напрошується один висновок: при Павлі сказання про Іуду взагалі не існувало. Ця легенда виникла десятиріччами пізніше. Після руйнування Ієрусалиму до еллінських міст хлинув потік єврейських біжінців. Почали спалахувати конфлікти між ними та приверженцями Ісуса Христа. З Нового завіту ми знаємо, що ці конфлікти набували жорстокого характеру і саме в цій атмосфері народився легендарний образ Іуди, який віддзеркалював у своєму обличчі євреїв та їх відповідальність за загибель спасителя[14].