Християнські свята
Прихильниками православ'я це свято тривалий час не визнавалося. Тільки поступово, шляхом ут¬вердження релігійних уявлень, православна церква спромоглася надати Стрітенню значення свята очи¬щення. Його почали урочисто святкувати, супровод¬жуючи обов'язковим в цей день хресним ходом. В Україні це свято утвердилося, головним чином, як церковне, у побуті воно посідало незначне місце. В народній свідомості Стрітення знаменувало кінець зими і початок весни. В народі говорили: "На Стрітення сонце - на літо, а зима - на мороз"; "Зима з літом зустрічаються".
Вхід Господній в Єрусалим. Це свято має дві назви: офщійно-церковну - Вхід Господній в Єрусалим і побутову - Вербна неділя.Вербна неділя - це переддень так званого страс¬ного тижня, який присвячується "згадкам про страж¬дання Христа". Свято безпосередньо примикає до Пасхи і не має постійної календарної дати. В право¬слав'ї воно належить до "двонадесятих свят". В ос¬нову свята покладено оповідку про вхід Ісуса Христа зі своїми учнями до Єрусалиму, куди він ішов на страждання і смерть. Похід супроводжувався тво¬рінням чудес. За день до входу в Єрусалим, у суботу, Ісус здійснив одне з найбільших див - оживив Лаза¬ря, який був мертвим уже чотири дні, а в неділю в'їхав до Єрусалиму. Народ радісно зустрічав його, кидаючи перед Сином Божим пальмові гілки. Про появу Христа в єрусалимському храмі розповідає Євангеліє. В Україні ритуальне значення пальмових гілок перенесене на гілки верби, що розпускаються на цей час і, згідно з народним повір'ям, захищають від злих духів.
Вознесіння Господнє. Створена євангелістами земна біографія Ісуса Христа завершується описом сцени вознесіння воскреслого після страти Сина Божого на небо. На честь цієї події християнська церква й вста¬новила одне з своїх свят. Відзначається воно на соро¬ковий день після Пасхи і тому постійної дати не має.
Грунтуючись на біблійних оповідках, християнські теологи запевняють, що воскресіння Христа відкри¬ває праведникам шлях до неба, до воскресіння після смерті. У "Настольной книге священнослужителя" православної церкви записано: "Христос вознісся на небо, як первісток з мертвих, явивши у своїй Особі початок спокутуваної і відроджуваної ним людської природи".
Але ще задовго до виникнення християнства міфи про вознесіння на небеса людей, героїв і богів були поширені серед багатьох народів. У дохристиянській міфології серед "вознесених на небеса" - грецький герой Геракл, засновник Риму Ромул, римський імператор Цезар і його наступник Август, індуїст¬ський бог Крішна, фінікійський бог Адоніс, бог Мит¬ра, якого вшановували в Ірані, Передній Азії, Індії та ін. Християнство запозичило ідею вознесіння з вірувань фінікійців, іудеїв та інших народів.
Впроваджене разом з християнством у Київській Русі, це свято не мало значного поширення в побуті віруючих і довго залишалося суто релігійним, церков¬ним святом.
Трійця, або П'ятидесятниця. Це свято, яке у пра¬вослав'ї також належить до "двонадесятих", встанов¬лене в пам'ять чудесного явища: на п'ятдесятий день після воскресіння Христа на його учнів (апостолів) зійшов "Святий Дух" і вони заговорили різними мо¬вами, хоча до того їх не знали.
Міфи про божественну Трійцю ще задовго до ви¬никнення християнства існували у стародавніх вави-лонян, єгиптян та інших народів, з вірувань яких християнство, яке формувалося, запозичило багато уявлень. Новозавітні оповіді про Трійцю з'явилися як наслідок необхідності пов'язати нову релігію з леген¬дами Старого заповіту. Тому в новозаповітних книгах Хриетос є сином староєврейського бога Ягве, виявом якого є Дух Святий, що уособлює єдиного Бога. В цьому знайшов своє фантастичне осмислення пе¬рехід від політеїзму до монотеїзму.
Пояснюючи походження Христа від іудейського бога Ягве, християнське духовенство запозичило й інші іудейські свята, серед них і П'ятидесятницю. Ос¬таннє виникло у стародавніх євреїв у зв'язку з пере¬ходом до землеробства і було присвячене завершенню жнив, які тривали "сім седмиць", тобто сім тижнів.
Спочатку, в період багатобожжя, це свято кінця жнив мало своїм обрядовим призначенням жертво¬принесення хліба нового врожаю місцевим польовим духам і божествам як подавцям врожаю та хазяям землі. Християнство надало "святові седмиць", або П'ятидесятниці, власного специфічного обгрунтуван¬ня і змісту.
В Україні свято Трійці ще раз зазнало змін. Тут воно: злилося;, з місцевим святом первісних слов'ян - семиком (інша назва "Зелені Свята") - і запозичило у нього побутовий зміст. Стародавні слов'яни по¬в'язували семик із завершенням весняних робіт. Його мета - улещання духів рослинності у відповідальний період цвітіння іікосіння трав та хлібів. У православ'ї свято Трійці пов'язане з помином душ померлих ро¬дичів (так звана поминальна субота).