Співіснування науки релігії

Протягом всіх часів вчені намагалися придумати теорію, яка б змогла пояснити всі явища всесвіту. Але “Теорія про Все” виявилась утопією. Чим більше людина заглиблювалась в науку тим складнішими ставали вчення. Врешті решт напрямки пізнання звузились настільки, що вчені з сусідніх лабораторій перестали розуміти один одного.

Але, зокрема, у фізиці існують фундаментальні закони, на яких грунтується опис будь-яких явищ. З розвитком науки ці закони почали цікавити не лише фізиків. Вийшовши у своєму пізнанні далеко за межі сонячної системи і заглибившись у мікросвіт атома, вчені на основі таких понять зіткнулися з проблемами зі сфери філософії і релігії.

Одним з таких понять в фізиці є ентропія. Ця фізична величина є одним з найважливіших понять в статистичній фізиці. Її визначають як логарифм числа рівноважних станів, в яких може перебувати система в даних умовах, тому ентропія не може бути від’ємною. За фізичним змістом вона є мірою безладу системи.Проблема, пов’язана з ентропією, постала з відкриттям Другого закону термодинаміки. Він був відкритий Клаузіусом в 1865, а його статистичне обгрунтування Больцманом в 1870-ті роки. Цей закон говорить про те, що якщо система знаходиться в нерівноважному стані, то в наступні моменти найбільш ймовірним буде зростання ентропії системи внаслідок переходу її в рівноважний стан і в цьому стані вона прийме своє максимальне значення. Тобто, в будь-якому випадку ентропія може або збільшуватись, або залишатись сталою. Звалося б досить простий закон, який виконується безліч разів в повсякденному житті і його легітимність не мала б викликати жодних сумнівів. Але при детальнішому розгляді виявляється, що цей закон викликає ряд труднощів, коли його застосувати до всесвіту, як єдиної замкненої системи.

Отже, згідно цього закону наш всесвіт мав би перебувати або хоча б прямувати до рівноважного стану. Тобто на нього б мала чекати так звана “Біла смерть”. Але наш щоденний досвід на Землі і астрономічні дані про всесвіт кажуть, що явища природи не мають нічого спільного з рівноважною системою. Вихід з даної ситуації вчені ніби то знайшли після виникнення Загальної теорії відносності, написаної Анштайном, хоча він і побудований на гіпотетичних здогадах. В масштабах всесвіту важливу роль починають відігравати гравітаційні поля, що є наслідком змін просторово-часової метрики. Вони виступають ніби зовнішніми полями для системи при чому нестаціонарними внаслідок постійного розширення всесвіту. Тобто не можна всесвіт вважати рівноважною замкненою системою. Він є скінченим і, крім того, перебуває в зовнішніх! умовах. Іншим вирішенням даної проблеми могла б бути гіпотеза про постійне зародження певних флуктуацій, які б призводили до зменшення ентропії в замкненій системі. Але тоді постає питання Хто ці флуктуації створює.

Іншою проблемою в даній ситуації є симетричність класичних законів механіки відносно часу, а ентропія, як відомо може лише збільшуватись . І якщо її розглядати як функцію від часу, то згідно закону система прагне до рівноважного стану з найбільшою ентропією виходячи зі станів з меншою ентропією. Таким чином ми б мали прийти до якогось початкового стану системи з мінімумом ентропії. Такий хід подій можливий лише у випадку коли Хтось руками виготовить в початковий момент часу таку замкнену систему і питання про попередні стани не матиме змісту.

Таким чином в такому простому законі фізикам необхідний “Хтось”, хто б доповнював абсолютну дію цього закону у всіх системах.

Сучасні вчені вважають, що існує прямий зв’язок між інформацію (організацією) і ентропією Всесвіту. Здобування першої потребує затрат енергії, що в свою чергу призводить до росту другої. Сучасна теорія інформації говорить про те, що в замкненій системі при абсолютному хаосі знаходиться скінчена максимальна кількість інформації. Тобто у своєму розвитку всесвіт має за мету досягнути стану абсолютного хаосу, що свідчитиме про присутність поза межами матеріального найвищої і найбільшої інформації. А сутність, що нею володітиме буде безконечним буттям, що перевершує всесвіт.

ІV. Ідеальні пропорції у Всесвіті

Константи у фізиці відіграють вирішальну роль у формуванні тих чи інших законів. Але крім своєї прямої функції ці числа несуть в собі певну таємницю, і підривають віру у випадковість Всесвіту. Ще Піфагор вірив у абсолютну силу чисел, і він до певної міри мав рацію. З цілого неперервного ряду дійсних чисел, якими оперує сучасна математика, існує лише кілька постійних, які описують пропорції Світу.

Однією з таких констант є так звана стала Планка =1.05457266. При обчисленні формул дана величина вважається незалежною сталою. Тобто, міняючи її значення ми перейдемо до опису зовсім іншого невідомого нам Світу. Чому саме цю величину Хтось вибрав для нас - невідомо, але захоплює, наскільки точно підібране це число для існування нашого світу.