Проповідь
Голос Божий промовляє до нас через Церкву. Христос сказав, що не залишить нас сиротами (їв. 14,18) і залишився у своїй Церкві. А Церква постійно нам пригадує, хто ми і яке завдання маємо.
Маємо святі Тайни, через які стаємо Божими дітьми — Тайну хрищення, святу Тайну сповіді, Тайну подружжя, в якій також жи¬ве Христос, бо, "де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20). І спеціально для того беремо шлюб в церкві, а не живе¬мо "на розписці", бо хочемо мати святу Тайну, а в ній хочемо за¬безпечити собі поміч Божу, щоб нам Бог благословив в нелегкому нашому житті.
Промовляє до нас Бог і через нашу совість, і як нас наша со¬вість, той голос Божий застерігає перед злом. А як картає, якщо не послухаємо його часом!
Нехай дійде до нас голос Божий і тепер, в часі великого посту. Прийдімо, подивімся скільки людей горнеться до святого При¬частя, то також мусить і нам про щось говорити, бо без причини вони не йдуть. Видно щось там знаходять, якусь поміч дістають. Це і мене має спонукати, принаймні раз у рік очистити своє серце і зблизитися до святого Причастя. Бо наш Спаситель для того за¬лишився серед нас, щоб ділити з нами долю і недолю в нашому нелегкому житті.
Промовляє до нас Господь і через оточуючу природу, навіть через пори року. Дивіться, недавно була зима і все померзло, ніби неживе. Тепер весна. Трохи сонце пригріло,— як все пробудилося, як береться до життя. То Бог нас закликає. Символом того весня¬ного життя є те, що ми повинні також оживити своє внутрішнє життя, яке спало, яке було занедбане. Маємо очистити гріховний порох. Треба зробити порядок у своїй душі, як робити порядки в хаті перед Великоднем.
І через хвороби не раз промовляє Бог до свого створіння. Була людина здорова і раптом захворіла. Це також голос Божий, Божий знак, що в нас там несподівано щось занепало, змінилося.
Промовляє до нас голос Божий і через смерть наших най¬дорожчих, найближчих чи знайомих. Різними способами промов¬ляє до нас Господь. Слухаймо все голосу Божого, бо то є святий і благословенний час реколекцій. Треба переглянути наше життя, переглянути І застановитися: заповнити прогалини, позагоювати рани усунути гріховне порохно, замінити смерть життям Божим. Це ціль і життя наших реколекцій, бо тепер, в часі реколекцій панує такий спеціальний настрій — всі йдуть до сповіді і ми також. Справ душі не можемо відкладати на майбутнє.
Допоможи нам у цьому, Всемогутній Боже, щоб ми добре використали цей час святих реколекцій, бо, дійсно, часу життя небагато, а маємо спасти душу— це наш найсвятіший обов'язок. "Ось тепер— час сприятливий, ось тепер — день спасін¬ня" (2 Кр. 6, 2), час святих реколекцій і віднови нашої душі. Ма¬ти Божа, спомагай нас своєю ласкою. Амінь.
2. Повернення до Бога
Нічого так не бажає ворог нашого спасіння, як того, щоб ми відклали на майбутнє виправлення нашого життя. Розповідають, що Велзевул екзаменував молодих чортиків. На іспиті запитує одного:
— Що ти скажеш людям, як їх переконаєш, щоб вони прийшли до пекла?
— Буду їм говорити, щоб не молилися,— відповідає молодий чортик-студент.
— Ти дурний. Іспиту не склав. А ти, що скажеш?— звернувся до іншого.
— А я скажу, щоб не ходили до церкви.
— І ти не мудріший. Іди ще вчися! А ти, що скажеш?— питає наступного.
— Та я скажу, що треба молитися, треба ходити до церкви і спо¬відатися, але маєте ще час. Будете старі, то будете тим всім за¬йматися. Зараз треба насолоджуватися життям, поки молоді!