Ранні національні релігії
Давньогрецька релігія. Для релігії Стародавньої Греції характерним є політеїзм, з широкорозвинутою міфологією і олімпійською ієрархією богів. Вони не були творцями світу, а захопили його у готовому вигляді, під час боротьби з титанами. Стародавня грець¬ка міфологія вважала, що світ сам по собі вічний і не потребує творця. Відповідно до цього історія поді¬ляється на доолімпійську і класичну олімпійську.
Пантеон давньогрецьких класичних богів очолює Зевс. В результаті боротьби з різного роду чудовись¬ками, перемоги над титанами, циклопами, гігантами і ув'язнення їх до Тартару, Зевс стає головним, вер¬ховним богом. Він народився на о. Кріт, де його ма¬ти, богиня Рея, врятувала від власного чоловіка Кро-носа. Здобувши Олімп, Зевс формує власне оточення. До нього входять богиня перемоги Ніка, богиня права і справедливості Феміда, символ вічної юності — Ге-ба, Ганімед, мойри тощо.
Родина Зевса складалася з його дружини Гери, покровительки шлюбів, сім'ї і дітей; Аполлона — бога сонця і музики; Артеміди — богині полювання; Аф-родіти — богині краси і кохання; Афіни — богині мудрості; Гермеса — бога торгівлі. Крім них, до ро¬дини Зевса входили його брати: Посейдон — бог мо¬ря і Аїд — бог підземного царства.
Ієрархія олімпійців доповнюється богами, які не перебувають на Олімпі. Це покровитель ковалів — Гефест, богиня землеробства Деметра, бог виноробст¬ва та рослинності Діоніс, бог пастухів Пан тощо. Важливе місце в стародавньогрецькому пантеоні богів займають боги-герої — Прометей і Геракл.
Перший є двоюрідним братом Зевса, за волею якого він створив людей з землі і води. Оскільки під час творіння люди вийшли беззахисними і менш при¬стосованими до життя, ніж тварини, Прометей дав людям знання, навчив користуватися вогнем, викори¬стовувати ремесла, за що Зевс покарав його, прику¬вавши ланцюгом до скель Кавказу.
Подвиги Геракла відомі як перемоги смертної людини над природою. Син Зевса і земної жінки, пе¬реможець над різними чудовиськами (немейським ле¬вом, лернейською гідрою, керінейською ланню, ері-манфським вепром, стимфалійськими птахами, мара¬фонським биком, кіньми Діомеда і стадами Геріона).
Йому також притаманні надлюдські якості, завдяки яким він вичистив авгієві конюшні, здобув пояс ама¬зонок, яблука, що дарують молодість, і вивів Кербера на поверхню.
Міфологічне тлумачення природи і людини, діяльність олімпійських богів у релігійних уявленнях стародавніх греків свідчили про практичний і твере¬зий характер обожнювання оточуючого світу. Давньо¬грецька релігія не приділяє особливої уваги мораль¬ним проблемам, потойбічної винагороди для неї не існує. Перебування у царстві Аїда жалюгідне.Для давньогрецького релігійного культу є харак¬терним полісний культ. Оскільки всі громадські акти супроводжувалися релігійними церемоніями, він був обов'язковим для усіх громадян. Виконавцями культу були як жреці, так і офіційні державні особи. Вели¬кого значення набули оракули. Храми вважалися житлом богів у буквальному розумінні і тому їх статуї визнавалися сповненими життя.
В елліністичну епоху полісна релігія спочатку витісняється різними релігійно-містичними течіями і філософськими вченнями, а з появою християн¬ства релігія стародавніх греків остаточно відки¬дається.
Релігії Стародавнього Риму. Первісна релігія однієї з найбільших імперій світу склалася на основі релігій родових общин, а згодом запозичила релігійні віру¬вання стародавніх греків. Певну роль в ній відігра¬вали залишки тотемізму. Римляни вважали, що похо¬дять від вовчиці, котра вигодувала засновників Ри¬му — Ромула і Рема.
Значне місце в давньоримській релігії відігравало поклоніння домашнім духам: манам, пенатам і ларам. Досить велику розвинутість здобули землеробські культи.
Численний пантеон римської релігії очолював бог неба, грому і блискавки — Юпітер. Разом з ним до тріади богів входили бог війни Марс і бог господарст¬ва Квірін. Інші боги контролювали досить вузькі Ділянки реального життя. Так, зерно, посіяне у землі опікав Сатурн; колос, що виріс, — Церера; колос, який зацвів, — Флора; готовий до жнив — Коне, а зжатий — Опс. Кожний чоловік мав свого інди¬відуального бога-покровителя, так званого генія, а жінка — покровительку Юнону.