Законодавча база рекламної діяльності в Україні
• за розповсюдження реклами на продукцію, виробництво чи ре¬алізація якої заборонені законодавством України, - у розмірі п'яти¬кратної вартості розповсюдження такої реклами;
• розповсюдження реклами, забороненої чинним законодавст¬вом, - у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;
• порушення порядку виготовлення та розповсюдження реклами - у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;
• недотримання вимог законодавства щодо змісту та достовірно¬сті реклами - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження та¬кої реклами;
• публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду за рахунок винної особи. Спрос¬тування здійснюється через той самий рекламний засіб із викорис¬танням того самого простору, часу, місця і в тому самому порядку, в якому здійснювалась недобросовісна реклама.
Частково рекламування регулюється також Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», прийнятим Верхов¬ною Радою України 7 червня 1996 p. Розділ 2 цього Закону «Непра¬вомірне використання ділової репутації господарського суб'єкта (підприємця)» містить статті, що стосуються реклами, зокрема ст. 4 «Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріа¬лів, упаковки», ст.5 «Неправомірне використання товару іншого ви¬робника», ст.6 «Копіювання зовнішнього вигляду виробу», ст.7 «Порівняльна реклама».
Так, ст.4 визначає, що неправомірним є використання без доз¬волу вповноваженої на те особи чужого імені, фірмового наймену¬вання або товарних знаків, а також запозичення оформлення упа¬ковки товарів, назв літературних, художніх творів чи періодичних видань, назв місць походження товарів, у тому випадку, коли це може призвести до плутанини стосовно діяльності іншого суб'єкта господарювання (підприємця), що має пріоритет на їх використан¬ня. Проте використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не вважається неправомірним, коли до власного імені додається будь-який пояснюючий елемент, що запобігає та¬кій плутанині.
Ст.5 визначає поняття неправомірного використання товару ін¬шого виробника, тобто введення в господарський обіг під власною маркою (назвою) товару іншого виробника зі зміною чи зняттям ма¬рки (назви) цього виробника без дозволу вповноваженої на те особи.
У ст.6 розглядається поняття про копіювання зовнішнього виг¬ляду виробу, тобто про відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання (підприємця) і введення його у го¬сподарський обіг без однозначної вказівки на виробника оригіналу й виробника копії. Але не визнається неправомірним копіювання зов¬нішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено суто функціональним застосуванням виробу. Дія цієї статті не поширюється на об'єкти інтелектуальної власності, що пі¬длягають спеціальній охороні.
Ст.7 дає визначення порівняльної реклами, тобто такої, що міс¬тить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю ін¬шого суб'єкта господарювання (підприємця). Така реклама взагалі забороняється, але не визнається неправомірним порівняння, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для ін¬формування споживачів.
Розділ 6 закону визначає правові засади захисту від недобросо¬вісної конкуренції:
• справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділен¬нями (ст.27);
• особи, права яких порушені діями, кваліфікованими цим зако¬ном як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців із дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про порушення, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територі¬альних відділень із заявою про захист своїх прав (ст.28).
Розглянувши справу, Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення видають розпорядження про:
а) заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення (відповідачу), вчиняти певні дії;