Історія походження реклами

Сполученням малюнків і текстів широко користуються в реклам¬ній діяльності й нині, базуючись на досвіді багатьох століть.

Сучасні дослідники реклами вважають одним з найдавніших ре¬кламних текстів викарбуваний на камені напис, знайдений на руїнах Мемфіса: «Я, Ріно з острова Крит, з ласки богів тлумачу сновидіння».

Дешевшими і поширенішими були написи, надряпані або нама¬льовані фарбою на стінах, так звані графіті (від латинського слова «graftio» - дряпати). Особливо багато їх збереглося в законсерво¬ваному вулканічним попелом стародавньому місті Помпеї, їх налі¬чується понад 1,5 тисячі. Серед них символічні зображення шкіл, таверн, терм зі стрілками, які вказують напрям до них, інформація про видовища, передвиборні гасла римських і місцевих політиків і адміністраторів, а також перестороги щодо заборони реклами у неналежних місцях. Приклад останнього: «Забороняється писати тут. Горе тому, чиє ім'я буде згадуватись тут. Хай не буде йому ласки богів».Для впорядкування рекламної стихії стіни громадських будівель були спеціально побілені чи покриті білою фарбою. Вони мали наз¬ву «альбум» (від латинського слова «albus» - білий) і призначались для оперативних повідомлень, об'яв, новин. Спеціально оброблені білі дошки виставляли на площах біля будинку верховного жерця, понтифіка. На них писали для загального відома важливі державні новини, висновки з ауспіцій (гадань по польоту птахів), про щасливі або нещасливі дні, прогноз погоди, урядові розпорядження. Потім ці щити-таблиці ховали в архів.

У 59 p. від Р.Х. консул Юлій Цезар наказав оперативно повідом¬ляти на вибілених дошках поточні рішення сенату. Досі ж зміст об'яв був найрізноманітнішим: від світської хроніки до приватних

оголошень.

Отже, можна сказати, що в античний період усні об'яви вже до¬повнювалися багатим набором письмових і зображальних засобів, що створювали рекламні образи, метою яких було глибше проник¬нення у психіку потенційного споживача, бажання підштовхнути його до вигідних для рекламодавця дій.

Початки таких понять, як афіша, плакат, торгова марка, реклам¬на акція, треба шукати саме в античному періоді історії людства.

Період середньовіччя, який починається із завоювання Рима вар¬варами в V столітті й триває до епохи Відродження в XV - XVI століттях н.е., практично не дає нам історичних підтверджень існу¬вання рекламних текстів. Це зрозуміло, тому що весь устрій еконо¬мічного життя грунтувався на натуральному господарстві і не пере¬дбачав активного розвитку такого типу діяльності. Це можна порівняти із радянським етапом розвитку України, коли також не було потреби у рекламному бізнесі, а найпоширенішим рекламним слоганом був такий: «Літайте літаками Аерофлоту!».

У період раннього середньовіччя обіг товарів відбувався пере¬важно в рамках локальних феодальних общин і базувався на особис¬тих стосунках їх власників. Проте не можна категорично твердити про відсутність навіть у ті часи будь-якої реклами.

Оскільки за середньовіччя основами суспільства були релігійний світогляд, християнська ідеологія, церква, то на цьому етапі розви¬валась переважно своєрідна релігійна реклама - проповіді, наста¬нови, повчання - з наміром утвердження в масовій свідомості вищих релігійних цінностей. Демонстрації таких цінностей під час релігійних процесій на канонічні свята і на честь значної кількості місцевих святих мали риси рекламного аранжування - ікони, святі Дари, скульптурні зображення Христа і Богоматері, проповіді свя¬щеннослужителів із «повчальними прикладами».

У Х - XI ст. зі зростанням кількості населення в середньовіч¬них містах відродився інститут глашатаїв та гінців. Так, у «Реєстрі ремесел і торгівлі Парижа» був розділ, спеціально присвячений па¬ризьким глашатаям: «Кожний паризький глашатай, починаючи з пе¬ршого дня, як тільки він буде записаний, і до того, як він буде випи¬саний, може піти у будь-яку корчму, в яку забажає, щоб там викрикувати ціну на вино... Якщо корчмар, який продає вино в Па¬рижі, не має глашатая і зачинить двері перед глашатаєм, то глаша¬тай може викрикувати королівську ціну, тобто 8 деньє, коли вино дешеве, і 12 деньє, коли воно дороге».

У глашатаях мали потребу духівництво, лицарство, бюргерство, купецькі гільдії. Були також королівські й лицарські глашатаї (герольди) і міські глашатаї, які інформували населення про адмі¬ністративні розпорядження міської влади.