Історія походження реклами

Історія походження реклами

“Споживач перебуває у постійній облозі. Його вкрай залякано. Його безжально лупцює телебачення, запекло атакує преса, бере приступом радіо, спантеличує щитова реклама. Дуже важко примусити його запам'ятати будь-що, зате забуває він легко і швидко”.

Р.Рівз

Рекламна діяльність зародилася ще на світанку цивілізації, пе¬режила різні етапи еволюції разом з еволюцією людини, її потреб і культурного розвитку.

Слово «реклама» походить від латинського «reclamare» - вик¬рикувати.

Інститут глашатаїв був зафіксований на державному рівні дуже давно. Посада глашатая згадується ще в XIV ст. до Різдва Христового.

Глашатаї використовувалися для повсякденного інформування жителів стародавніх міст. Вони повідомляли населенню найрізно¬манітнішу інформацію: про вшанування уславлених полководців, про прибуття в місто чужоземних послів, про чергову роздачу хліба або грандіозну циркову виставу, про виклик громадян у суд, про ви¬несення вироків і виконання страт тощо.

У період античності усна реклама вже відокремилась від загаль¬ної інформації і розвивалась у таких напрямах:

- викрикування закликальників у місцях постійного пропону¬вання товарів та послуг, тобто на ринках і ярмарках;

- заклики рознощиків, посередників та мандрівних ремісників із пропозицією послуг.

Навіть у ті часи велике значення мали окремі елементи процесу рекламування: смислове навантаження закликів і вигуків, їх лексич¬не значення, інтонування, тембр голосу, мелодика звуку, а також зо¬внішній вигляд (одяг, зачіска, міміка, жести, набір предметів, якими вони користувалися, намагаючись привернути до себе увагу).

Початки іншого виду реклами - образотворчої - тісно зв'язані з орнаментом, малюнком, скульптурою. Різні зразки цих видів твор¬чості, які належать іще до епохи палеоліту, можуть бути аргумента¬ми у суперечці про те, що було первинним - усна чи образотворча протореклама.

До протореклами належать орнаменти татуювань з їхнім риту¬альним змістом, збереженим досьогодні; жезли начальників, які символізували владу; знаки власності у вигляді клейм, якими познача¬ли різні предмети, худобу і рабів; племенні тотеми, де були зобра¬жені тварини, що вважалися пращурами племені й утілювали могут¬ність, сміливість, розум, хитрість тощо (порівняйте із сучасними фірмовими знаками). Воскові маски предків, що їх носили на трі¬умфальних і релігійних процесіях, і які стали неодмінною частиною інтер'єрів вілл римських патриціїв, відображали древність роду, ве¬лич його діянь, отже, були своєрідним прообразом того, що нині на¬зивають «фірмовим стилем».

Значна кількість рекламних елементів містилася у святкових процесіях: декламація хвалебних віршів, демонстрація здобутих у боях трофеїв, вигуки глашатаїв, які запрошували на видовища, му¬зика, співи, фарсові вистави. Взагалі святкові процесії були в антич¬ній культурі однією із форм задоволення суспільної потреби в само¬оцінці, самопізнанні й самовираженні. Особливо важливого значен¬ня надавали їм у стародавньому Римі, справедливо вважаючи, що населення в такий спосіб призвичаюватиметься до величі імперії. Це були попередники сучасних рекламних кампаній, що спрямовані на потенційного споживача і об'єднують значну кількість знакових засобів, які мають справляти шоковий вплив на цільову аудиторію. Така реклама сьогодні, як і колись, формує національний менталі¬тет, а також спонукує окрему людину підтримувати ці заходи влас¬ними діями. І що ефективніша реклама, то більше вона відповідає цим настановам.

Із розвитком писемності (6 - 8 тисячоліття до Різдва Христово¬го) реклама набуває вигляду писаного тексту, найбільш поширеного спочатку у близькосхідних культурах. Як приклад політичної пись¬мової реклами античності можна назвати хвалебні написи («камін¬ня, що говорять») на статуях правителів, зроблені з метою пропагу¬вання їхніх поглядів і здобутків, написи («книги пірамід») з давньо¬єгипетських гробниць, а також на так званій Стіні коршунів, де опи¬суються подвиги шумерського правителя XXIV ст. до Р.Х.