Групи та їх класифікація. Міжособистісні взаємини в групах

Крім соціального характеру, психічний склад розкрива¬ється у звичаях і традиціях, які відіграють роль регуляторів поведінки та діяльності членів соціальної групи, їх сукуп¬ність визначає спосіб життя групи. Соціально-психологіч¬ний аспект дослідження способу життя групи полягає у ви¬значенні та поясненні домінуючого способу поведінки пев¬ної групи в типових ситуаціях повсякденного життя. Звичаї формуються внаслідок певних життєвих умов, надалі за¬кріплюються і виступають регуляторами поведінки.

Закономірності функціонування малих груп

Проблематика малих груп - найбільш поширена та розроблена сфера соціально-психологічних досліджень. Це те безпосереднє середовище, в якому особистість живе і розвивається. Пояснити поведінку людини поза аналізом со¬ціального та психологічного контексту неможливо. Вияв¬лення закономірності функціонування малих груп сприяє кращому розумінню процесів, що відбуваються у великих групах. Питання організації та управління людьми, ролі гру¬пових факторів у діяльності, регуляції міжособистісних сто¬сунків є дуже важливим із практичної точки зору. Саме тому малі групи посідають особливе місце у структурі со¬ціально-психологічного знання.

Даючи визначення поняттю малої групи, треба розгля¬дати її як елементарну ланку структури соціальних відносин, функціональну одиницю у системі суспільного поділу праці. Г. Андреєва визначає малу групу як утворення, в якому суспільні відносини виступають як безпосередні осо¬бисті контакти. Це реально існуюча «контактна» група, де реалізуються певні суспільні зв'язки, що опосередковані спіль¬ною діяльністю. Мала група - це сукупність людей, які поєднані між собою спільними цілями, мають безпосередні контакти один з одним, усвідомлюють себе членами даної спільності, мають розподілені функції й ролі, підтримують певні стосунки між собою, що породжує виникнення гру¬пових процесів, норм та інших регулятивних механізмів.

Визначення малої групи пов'язане з її розмірами. Ви¬діляють нижню та верхню кількісні межі групи. Більшість дослідників уважає, що мала група починається з діади, хоча підкреслюється певна обмеженість у такій групі внут¬рішніх стосунків, що мають переважно емоційний характер. Наявність у групі третьої особи створює нову позицію - спостерігача. Цей факт спонукає до формування нової сис¬теми стосунків, що має опосередкований характер. Що ж до верхньої кількісної межі малої групи, то тут теж існують різні погляди. Деякі автори подають її через поширене в загальній психології число 7 ± 2, яким визначається безпо¬середній обсяг пам'яті, уваги та ін. (у даному разі ним поз¬начається гранична кількість осіб, з якими можна здійс¬нювати безпосереднє спілкування). Найбільш доцільна точ¬ка зору щодо питання про кількість малої групи акцентує увагу на функціональній діяльності групи в різних сферах соціальної практики. Якщо група існує у певній кількості і вона достатня для виконання конкретної діяльності, то цю кількість можна вважати достатньою (оптимальною).

Важливим показником виконання групою певної діяль¬ності виступає ефективність. Дослідження ефективності ін¬дивідуальної та групової діяльності виявило феномен со¬ціальної фацилітації. Його сутність полягає в тому, що вико¬нання певної діяльності людиною у присутності інших лю¬дей підвищує її ефективність. Але цей феномен обмежений у своєму прояві. В окремих випадках простежується зво¬ротний ефект (погіршення результатів діяльності) - це на¬зивається соціальною інгібіцією. Так, виконання людиною нескладних сенсорно-моторних та перцептивно-мнемічних завдань у присутності інших людей сприяє збільшенню швид¬кості в роботі, але при цьому допускається більша кількість помилок, ніж при індивідуальній роботі.

Більш однозначним є вплив на ефективність групової діяльності феномена взаємодії. Саме взаємодія людей у гру¬пі, а не пасивна присутність інших забезпечує більшу про¬дуктивність. В умовах спільної діяльності група робить менше помилок, демонструє вищу швидкість розв'язання завдань (особливо на ранніх стадіях).На ефективність діяльності групи впливають також її структурно-формальні параметри, типи взаємодії. Одним із таких показників є розмір групи. Експериментально зафік¬соване зниження середньої продуктивності праці людини через кількісне збільшення членів групи. В процесі вико¬нання фізичної роботи в разі збільшення групи від 7 до 12 осіб середні зусилля, що докладаються кожною людиною, зменшуються приблизно на 10 %. Виробничі бригади кіль¬кістю менше ніж 10 осіб давали в середньому на 7 % більше продукції, ніж бригади кількістю ЗО і більше осіб. Проте ретельніші дослідження виявили, що між кількістю групи та її ефективністю існує складніша, криволінійна залежність. Кожному типу завдань відповідає оптимальний діапазон роз¬міру групи, що визначає найвищу її ефективність. Якщо кількість групи більша або менша за оптимальний діапазон, то її ефективність знижується. Виявилося, що збільшення розміру бригади позитивно корелює з її ефективністю тіль¬ки при виконанні завдань, які ставдять дуже жорсткі вимоги до впорядкування міжособистісних взаємодій.

Наступний фактор, від якого залежить успішність функ¬ціонування групи, - система комунікацій, що складається між учасниками групи. Комунікації сприяють поширенню інформації від одних членів групи до інших і забезпечують ефективність виконання завдань. М. Новиков виділив чоти¬ри типи комунікативних структур (рис.) і дійшов таких висновків: чим більший розмір групи за повної комуніка¬тивної структури (А), тим швидше виникає потреба в роз¬поділі обов'язків між її учасниками.