Емпатія і комунікація

Від¬чут¬тя та сприй¬ман¬ня на¬ле¬жать до ва¬ж¬ли¬вих пі¬зна¬валь¬них про¬це¬сів. Від¬чут¬тя роз¬ви¬ва¬ю¬ть¬ся в он¬то¬ге¬не¬зі (тер¬мін увів ні¬ме¬ць¬кий біо¬лог Е.Гек¬кель. Гре¬ць¬ке on (ontos) озна¬чає єс¬т¬во і … ге¬нез - ін¬ди¬ві¬ду¬аль¬ний роз¬ви¬ток ор¬га¬ні¬з¬му, су¬ку¬п¬ність пе¬ре¬тво¬рень, яких за¬знає ор¬га¬нізм від за¬ро¬джен¬ня до кі¬н¬ця жит¬тя) й мо¬жуть удо¬ско¬на¬лю¬ва¬ти¬ся під ді¬єю спе¬ці¬аль¬них вправ. Сприй¬ман¬ня іс¬то¬т¬но від¬рі¬з¬ня¬є¬ть¬ся від від¬чут¬тів. Йо¬му вла¬с¬ти¬ві пре¬д¬ме¬т¬ність, ці¬лі¬с¬ність, кон¬с¬тан¬т¬ність, стру¬к¬ту¬р¬ність і на¬віть уза¬галь¬не¬ність.

До ви¬щих пі¬зна¬валь¬них про¬це¬сів на¬ле¬жать ми¬с¬лен¬ня, уява, мо¬в¬лен¬ня, які зна¬ч¬ною мі¬рою ви¬зна¬ча¬ють сві¬до¬мість осо¬би¬с¬то¬с¬ті. Пси¬хо¬ло¬ги роз¬ро¬би¬ли те¬с¬ти до¬слі¬джен¬ня ана¬лі¬ти¬ч¬но¬с¬ті та ре¬ф¬ле¬к¬си¬в¬но¬с¬ті ми¬с¬лен¬ня, про¬ду¬к¬ти¬в¬но¬с¬ті та ін¬ди¬ві¬ду¬аль¬них осо¬б¬ли¬во¬с¬тей уяви, твор¬чої уяви, ри¬гі¬д¬но¬с¬ті мо¬в¬лен¬ня, тем¬пу ус¬ної мо¬в¬ної ді¬я¬ль¬но¬с¬ті, его¬ти¬з¬му ді¬а¬ло¬гі¬ч¬но¬го мо¬в¬лен¬ня, рі¬в¬ня его¬цен¬т¬ри¬з¬му, емо¬цій¬но¬го від¬гу¬ку¬ван¬ня, ро¬зу¬мо¬вих зді¬б¬но¬с¬тей та ін. Біль¬шість з на¬зва¬них ме¬то¬дик да¬ють мо¬жи¬вість роз¬ви¬ва¬ти ем¬па¬ти¬ч¬ну зда¬т¬ність сту¬ден¬тів-¬жу¬р¬на¬лі¬с¬тів за умо¬ви їх ефе¬к¬ти¬в¬но¬го за¬сто¬су¬ван¬ня.

МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ ТА ЇХ ФОРМУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОГІВ-ПРАКТИКІВ

Cоціально-економічні перетворення в Україні зумовлюють значні зміни у системі професійної освіти. “Наше сьогодення вимагає від національної вищої школи взагалі і від кожного навчального закладу, спираючись на кращі традиції і досягнення професійної освіти та психолого-педагогічної науки, кардинально переглянути сам підхід до організації навчально-виховного процесу, до змісту фахової підготовки і виховання студентської молоді, до розробки і впровадження перспективних технологій навчання”(1,C.226). У зв'язку з вирішенням завдань реалізації ідеї створення національної системи соціально-психологічної служби актуальною є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі практичної психології. Особливості суспільного життя ставлять жорсткі вимоги до особистісних та професійних якостей психолога-практика. Проблема освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога, побудова моделі його особистості активно досліджуеться науковцями (2,3,4,5,6).

Наявна система підготовки практикуючого психолога зорієнтована головним чином на оволодіння ним певною системою теоретичних знань, спеціальних умінь і технік. Однак успіх професійної діяльності психолога залежить у великій мірі від його особистісних характеристик:системи цінностей, психологічної культури, самосвідомості, соціально-перцептивного інтелекту тощо. Тому поряд із світоглядною та професійною підготовкою майбутніх фахівців особливого значення набуває особистісна підготовка психолога-практика, метою якої є формування професійно значущих якостей особистості, її гуманістичної спрямованості,психологічної культури,здатності до професійної ідентифікації (6,С.242-248).

Розробка особистісного підходу-дуже складна теоретична і практична проблема. Гуманістичний підхід дає можливість сприймати людину як ”відкриту можливість” самоактуалізації.В рамках гуманістичного напрямку людина розглядається як неповторна унікальна цілісність, якій притаманний певний ступінь свободи від зовнішньої детермінації завдяки тим цінностям, якими вона керується. Гуманістичний підхід у розумінні сутності особистості пов'язаний з іменами К.Гольдштейна, А.Маслоу, Дж.Олпорта, К.Роджерса, Р.Мея, Е.Фрома, К.Хорні, В.Франкла та ін. Сучасні вимоги до формування особистісного підходу представлені у дослідженнях таких відомих психологів, як К.О.Абульханова-Славська, В.В.Давидов, В.О.Моляко, Л.М.Проколієнко, І.С.Якиманська, О.Г.Асмолов, В.В.Столін, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін. Питання необхідності особистісного підходу у психології та педагогіці неодноразово порушувались у працях В.О.Сухомлинського, І.С.Кона, А.В.Петровського, Б.О.Федоришина, І.Д.Беха та ін.Особистісний підхід все настійливіше утверджується як ключовий психолого-педагогічний принцип організації навчально-виховного процесу. Однак рівень його науково-методичного обгрунтування не задовольняє педагогів і психологів (1,С.58-59). Особистісний підхід є своєрідним методологічним інструментарієм, основу якого становлять сукупність вихідних концептуальних уявлень, цільових установок, методика психодіагностичних та психолого-технологічних засобів, які забезпечують більш глибоке, цілісне розуміння пізнання особистості, її розвиток. Особистісно орієнтована освіта реалізується через діяльність, метою якої є саморозвиток суб'єктів навчального процесу, розкриття їх внутрішнього творчого потенціалу. Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапі розвитку вищої школи веде до зміни її технологій, надає їй особистісної спрямованості.

Серед різноманітних особистісно орієнтованих технологій ефективним щодо вирішення проблем фахової підготовки психологів-практиків є використання групової психокорекції у вигляді методу активного соціально-психологічного навчання(АСПН), розробленого проф. Т.С.Яценко (7,8). АСПН легко вписується у реальний навчально-виховний процес у вузі, є гуманістичним за своєю суттю, результативним з точки зору оптимізації особистісних та професійно значущих якостей майбутніх фахівців у галузі практичної психології. Психокорекційний процес у групі АСПН забезпечує з'ясування глибинних психологічних передумов труднощів спілкування, сприяє розвитку рефлексивного потенціалу суб'єкта.