Міжособистісне розуміння
На другому рівні спостерігається невпорядкована, епізо¬дична діяльність уяви, її головна ознака - виникнення У процесі спілкування окремих уривчастих уявлень про внутрішній світ іншої людини. Умовами розгорнутої діяльності уяви є головним чином сильно виражений у діяльності, поведінці іншої людини її стан або свідомий намір зро¬зуміти переживання іншої людини.
Третій рівень характеризується виявом здатності до від¬творення в думці особливостей переживання іншої людини не тільки в окремих ситуаціях, а й упродовж усього процесу взаємодії. Суттєвими ознаками цього рівня є, по-перше, те, що спостереження за станом іншої людини здійснюється мимовільно й постійно; по-друге, для цього рівня харак¬терні згортання процесу уяви й одночасне включення у стан іншої людини в кожному акті спілкування. О. Бодальов виявив, що навіть в осіб, які інтелектуально розвинені й легко вступають у контакт з іншими людьми, уява може «працювати» недостатньо контекстно, що призводить до не¬адекватного оцінювання внутрішніх станів тих, з ким вони взаємодіють.
Для формування третього рівня рефлексії велике значен¬ня має інтуїція - здатність бачення особливостей, що ха¬рактеризують особистість іншої людини, через безпосереднє споглядання, без логічної аргументації. Здатність інтуїтивно визначати стан іншої людини, інтерпретувати її як осо¬бистість розвивається через накопичення досвіду спілкуван¬ня з іншими людьми, аналіз та узагальнення цього досвіду. Інтуїція, яка є одним із засобів усвідомлення людиною дійс¬ності, являє собою феномен, у якому інтегруються сприй¬мання, мислення, уява та почуття.
Процес міжособистісного розуміння тісно пов'язаний з емоційною сферою. Почуття, співчуття та співпереживання допомагають адекватному розумінню інших людей. Уміння сприйняти почуття іншої людини як власні, здатність до емоційного відгуку - необхідний компонент спілкування та специфічний засіб пізнання людини людиною. Цей фе¬номен має у психології назву емпатія.
Деякі дослідники протиставляють емпатію розумінню людини людиною. Емоційна природа емпатії виявляється саме в тому, що ситуація іншої людини не стільки «продуму¬ється», скільки «відчувається». Але без емпатії навряд чи можливе адекватне розуміння. Емпатія сприяє збалансова¬ності міжособистісних стосунків. Розвинена емпатія - це ключовий фактор успіху в таких видах діяльності, як педа¬гогіка, мистецтво, медицина, управління. Прояв емпатії в спілкуванні свідчить про загальну установку не стільки на розуміння формального боку спілкування, скільки на входження в його прихований зміст, психічний стан іншої лю¬дини, що відображається передусім невербальними засоба¬ми - інтонацією, жестами, позами.
Відмінність між почуттями і змістом спілкування не завжди можна простежити. Розуміння та адекватна відповідь на емо¬ційні вияви важливі тому, що в спілкуванні люди, як правило, обмінюються тим, що має для особистості смисл, що найбільш суттєве. Адекватно відображаючи почуття іншої людини, ми сигналізуємо їй, наскільки розуміємо її внут¬рішній стан. Продуктивність спілкування і розуміння зале¬жить у таких випадках не тільки від фактичної інформації, а й від установок, почуттів, емоційних виявів.І. Юсупов зазначає, що емпатійні якості розвиваються тим інтенсивніше, чим багатшими й різноманітнішими є уявлення про інших людей. Розуміння інших пов'язане з розумінням самого себе. Прагнучи пізнати себе, мотиви своїх учинків, людина вдається до аналогій. Крім того, подібні вчинки інших людей викликають різні переживання та емо¬ційні вияви. Безпосереднє використання особистого досвіду для пояснення поведінки інших людей призводить до атри¬бутивних помилок в інтерпретації міжособистісної взає¬модії.
Емпатійні тенденції є в кожної людини, але їхній роз¬виток залежить значною мірою від умов виховання та со¬ціального оточення. Формуючи образ свого «Я», дитина не¬рідко адресує вчинки собі, так, як це робили щодо неї дорослі. Вона програє соціальні ролі інших, переносячи влас¬не «Я» в об'єкти своєї уяви. Така децентрація «Я» дедалі частіше здійснюється у внутрішньому плані.
Кожна людина має власний репертуар ролей, ситуацій міжособистісної взаємодії. Репертуар ролей тим ширший, чим багатший соціальний та емоційний досвід особистості. Схильність до переживань розвивається відповідно до низки відомих соціальних ролей. Зіткнення з подібними ситуаціями актуалізує ті уявлення, які суб'єктивно нібито відпо¬відають певному партнеру по спілкуванню.
Характер спілкування матері й дитини, педагога й учня, керівника й підлеглого викликає відповідну емоційну реак¬цію, яка стає стійкою при частому повторенні. Але це не вияв типових властивостей особистості, а швидше належ¬ний відгук на певний стиль поведінки. Стиль спілкування безпосередньо пов'язаний з емоційним співчуттям партнерові. Емпатійність особистості визначає не тільки її орієнтацію в соціальному середовищі, а й значущість засобів впливу на людей.