Розвиток когнітивної сфери підлітка
Розвиток когнітивної сфери підлітка
У підлітковому віці спостеріга¬ється розвиток обсягу уваги, підви¬щення стійкості уваги та розвиток здатності до переключення та роз¬поділу уваги. Також у підлітків від¬мічається погіршення результатів навчальної діяльності. Це відбува¬ється тому, що розумові здібності підлітка на відміну од здібностей молодшого школяра, набувають нової якості: вони стають опосередкованими. Це відбувається за¬вдяки розвитку понятійного, мов¬но-логічного, абстрактного мис¬лення. Підліток може оперувати поняттями, міркувати про власти¬вості та якості предметів, висувати гіпотези, планувати дослідницьку діяльність та засвоювати великі ма¬сиви інформації.
Причини неуважності підлітка полягають у суперечливості само¬го вікового періоду: підліток зда¬тен придумати спосіб запам'ятову¬вання нової формули, тобто керу¬вати своєю пам'яттю, може вису¬нути гіпотезу, тобто спрямувати, регулювати процес свого мислен¬ня тощо, але йому дуже важко керувати своєю особистістю, собою як цілим.
В основному це пов'язано з но¬вими інтересами, переживаннями та хронічною емоційною не¬стабільністю, яка виявляється в імпульсивності, нестриманості, іноді агресивності.
Розумова діяльність підлітка, також як і його поведінка, залежить від стану його мотиваційної сфе¬ри. Підліток уважний тільки щодо того, що якось пов'язано із його актуальними потребами та пережи¬ванням.
Усі інтимні переживання підліт¬ка тією чи іншою мірою пов'язані з пошуком себе, з пізнанням своїх здібностей та можливостей, з праг¬ненням дізнатися, як оцінюють його оточуючі, з постійним пере¬биранням на себе різних дорослих ролей та гострою необхідністю у формуванні власного образу «Я».
Це для підлітка головневі якщо те чи інше навчальне завдання сприяє розвиткові особистості, якщо навчальна ситуація пов'яза¬на з переживаннями, якщо харак¬тер і форми спілкування з підліт¬ком допомагають йому здобути до¬рослої позиції, то увага стає стій¬кою та концентрованою.
Навчання молодших підлітків спрямоване на запам'ятовування навчального матеріалу (а не на ро¬зуміння) і неодноразове повторен¬ня його. Але вже в середині підліт¬кового віку пам'ять починає роз¬виватися в напрямі інтелектуалі¬зації. Зростає кількість учнів, які використовують прийоми опосеред¬кованого запам'ятовування, збіль¬шується обсяг таких прийомів, їх використання стає все більш сві¬домим, цілеспрямованим.
Учні-підлітки мають індивіду¬альні різниці і в характері мнемічної діяльності: якщо учні 5-го кла¬су використовують більше зов¬нішні прийоми запам'ятовування (асоціації, смислове групування), то учні 8-го класу більше викорис¬товують опосередковані прийоми запам'ятовування та пошук для кожного матеріалу специфічних прийомів. Центральне місце посі¬дає аналіз змісту матеріалу, його своєрідності та внутрішньої логі¬ки. Деякі підлітки виявляють гнуч¬кість у виборі шляхів заучування, інші намагаються структурувати та логічно обробити навчальний ма¬теріал. Уміння логічно обробити матеріал часто розвивається сти¬хійно. Учні, які погано запам'ято¬вують, не вміють зосередитися на роботі - інтелектуально пасивні, їхня мнемічна діяльність виріз¬няється стереотипністю, способи обробки матеріалу одноманітні, мислення нібито не бере участі у запам'ятовуванні. Розвиток уміння формулювати і виражати думку своїми словами підвищує успіш¬ність, надає знанням глибини, спо¬нукає подальший розвиток інтелек¬ту та здібностей підлітка.
Вивчення пізнавальної діяль¬ності дітей говорить про те, що наприкінці початкової школи спостерігається підвищення дослід¬ницької активності дітей, подаль¬ший розвиток їхнього мислення. Уже у 8-9 років діти, читаючи та спостерігаючи за різними явищами життя, починають формулювати по¬шукові запитання, на які самі на¬магаються відповісти. У 11 -12 ро¬ків практично всі діти спрямовують свою дослідницьку активність фор¬мулюванням пошукових запитань. Це відбувається тому, що школярі намагаються зрозуміти та усвідоми¬ти причиново-наслідкові зв'язки і закони появи різних подій.
Дослідницька активність дітей на етапі причинового мислення характеризується двома якостями: зростанням самостійності діяль¬ності мислення і зростанням кри¬тичності мислення. Завдяки само¬стійності підліток навчається керу¬вати своїм мисленням: ставити до¬слідницькі цілі, висувати гіпотези причиново-наслідкових залежнос¬тей, розглядати відомі йому факти з позицій висунутих гіпотез. Ці здіб¬ності, без сумніву, є основними передумовами розвитку творчості на етапі причинового мислення. Критичність мислення виявляєть¬ся у тому, що діти починають оці¬нювати свою діяльність та діяль¬ність інших з поглядів законів і правил природи та суспільства. З одного боку, завдяки усвідомлен¬ню правил і законів, творчість ді¬тей стає більш зрозумілою, логіч¬ною, щирою. З іншого боку, кри¬тичність заважає творчості, бо на етапі висування гіпотези можуть здаватися нереальними і їх відки¬нуть. Подібні самообмеження зву¬жують можливості появи нових, оригінальних ідей.З віком діти стискаються з ве¬ликою кількістю ситуацій, коли неможливо визначити одну причи¬ну події. Багато соціальних та при¬родних явищ викликаються вели¬кою кількістю різних чинників. Прогнози розвитку цих явищ мають вірогідний характер, це свід¬чить про їх приблизну достовір¬ність.