Теорія діяльності О. М. Леонтьєвата поняття особистості
Думку про величезне значення цілеспрямованості в житті підростаючої особистості розвинув далі Макаренко. Реалізуючи її в своїй виховній практиці, він указував на важливу роль у діяль¬ності кожного вихованця «перспективних ліній», тобто більш чи менш віддалених його цілей, зв'язаних з цілями колективу, в якому він живе, з життям нашого суспільства. Наявність та¬ких «перспективних цілей» є необхідною передумовою руху особистості вперед.
Цілі діяльності людини пов'язані з її мотивами. Діяльність людини не тільки цілеспрямована, а й мотивована. Мета діяльності - це те, на що вона спрямована і що повинно складати її пря¬мий результат. Мотив - це те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не якої-небудь іншої мети. Мотиви є необхідним компонентом діяльності людини, її цілеспрямовані дії завжди спонукаються певними причинами, вона здійснює їх заради чо¬гось важливого для неї. Терміном «мотиви» (від латинського moveo - рухаю) і означають ті спонукальні причини, що зумов¬люють цілеспрямовану діяльність людей.
Генетичне первинного основою мотивації людини є її первинні і вторинні потреби. Люди завжди мають потреби в їжі, питві, одязі, в різних предметах і явищах світу, в знаннях про них, які необхідні для підтримування і розвитку їх життя. Ці потреби усвідомлюються і переживаються людиною, завдяки чому у неї виникають спонукання до дій, спрямованих на їх задоволення.
Внаслідок задоволення або незадоволення потреб у людини виникають певні почуття, емоції. Вони також спонукають її до дій і вчинків, але не самі по собі. Адже людина діє, працює, тво¬рить заради не лише переживання задоволення чи уникнення не¬задоволення, вона прагне при цьому до якогось об'єктивного результату, що відповідає її потребам. Отже, почуття є одним з мотивів діяльності людини тому, що вони безпосередньо пов'я¬зані з її потребами. На основі потреб і почуттів у людей форму¬ються різноманітні їх інтереси (до певної галузі праці, до науко¬вих знань, до мистецтв і т. д.), які теж відіграють важливу роль у мотивації їх діяльності. Важливим спонуканням людини до діяльності є також її ідеали і переконання.
Потреби й інтереси людини можуть бути задоволені лише з допомогою певних об'єктів, тобто предметів або явищ зовніш¬нього світу. Тому і спонукання до діяльності людина завжди по¬в'язані з ними об'єктами. В цьому ми переконуємося, аналізуючи кожну дію людини та її мотиви. Мотивами дій людини, що зби¬рає гілки, розкладає багаття і запалює його, може бути, на¬приклад, її потреба в теплі або гарячій їжі. Дії учня, що будує, а потім запускає модель літака, можуть спонукатися, мотиву¬ватися його інтересом до авіації, професії пілота, якою він вирі¬шив оволодіти після закінчення школи. Переконання школяра в необхідності порядку і дисципліни на уроках може бути моти¬вом його дисциплінованої поведінки, а також і мотивом критики ним порушників порядку в школі.
Отже, мотивами називають потреби, почуття, Інтереси, пере¬конання та інші спонукання людини до діяльності, зумовлені ви¬могами її життя.
Мотиви діяльності відіграють велику роль в житті кожної людини і цілого суспільства. Від змісту і характеру мотивів зале¬жить в значній мірі характер і ефективність діяльності людини. Великі успіхи в піднесенні продуктивності праці, в наукових відкриттях, літературі і мистецтві, досягнуті радянськими людь¬ми, зумовлені передусім високими і благородними мотивами служіння Соціалістичній Вітчизні, палкою любов'ю до неї.
Усвідомлення обов'язку, пізнавальні інтереси, прагнення до знань, любов до праці чинять благотворний вплив на успішність і дисциплінованість учнів. Вони стимулюють їх до активної ді¬яльності, до глибшого оволодіння самим змістом знань і до тру¬дових успіхів. Ці мотиви, бувши внутрішньою спонукою до діяльності, забезпечують належну наполегливість учнів у навчан¬ні, праці і набуванні навичок дисциплінованої поведінки.
Первинні, органічні потреби вроджені у людини. Від природи вона, як і кожна тварина, має потребу в їжі, питві, захисті тощо. Але й вони розвиваються, остаточно формуються далі в процесі набування людиною індивідуального досвіду в результаті її вза¬ємодії з зовнішнім світом. В процесі цієї взаємодії у неї утворю¬ються різноманітні вторинні потреби.Для підтримування життя людині потрібні різні речовини і предмети зовнішнього середовища. Можливість або неможли¬вість їх одержання характеризує стан умов існування людини. Нестача, наприклад, харчових речовин викликає певні зміни у внутрішньому середовищі її організму і в роботі внутрішніх органів. Ці зміни показують об'єктивний стан потреби людини в їжі. Проте однієї лише наявності об'єктивної нужди в чомусь ще не досить для виникнення у людини спонукання до дій. Все, що спонукає людину до діяльності, неминуче повинно пройти через її голову. Об'єктивний стан нужди людини відбивається в її мозку в формі переживання потреби, або точніше, пережи¬вання її незадоволення. Поки нужда не задоволена, вказує Маркс, людина перебуває в стані незадоволення своєю потре¬бою, а отже, і самою собою. Це переживання включає і спону¬кання, прагнення до дій, спрямованих на предмети дійсності, які можуть задовольнити дану потребу.