Теорія діяльності О. М. Леонтьєвата поняття особистості
Теорія діяльності О. М. Леонтьєвата поняття особистості
Видатний вітчизняний психолог О. М. Леонтьєв (1903-1979) визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онто¬генетичного розвитку людини. Вона виступає як результат інтеграції процесів, що здійснюють життєві відношення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Ці відношення характе¬ризуються подібністю своєї побудови і передбачають сві¬доме їх регулювання, тобто наявність свідомості, а на пев¬них етапах - і самосвідомості суб'єкта.
Реальною основою особистості людини визнається су¬купність її відношень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприя¬ють здійсненню її діяльностей. У розвитку суб'єкта його відношення до явищ світу вступають між собою в ієрархічні стосунки. Ієрархії діяльностей утворюють ядро особистості. Є три основних параметри особистості: широта зв'язків людини зі світом, ступінь їхньої ієрархізованості та загальна структура. Людина живе в реальності, що дедалі більше роз¬ширюється для неї. Багатство зв'язків індивіда зі світом породжує особистість. Ієрархії мотивів та діяльностей осо¬бистості утворюють відносно самостійні одиниці її життя. Внутрішні співвідношення головних мотиваційних ліній у сукупності діяльностей людини характеризують загальний «психологічний профіль» особистості. Психологічні підструктури особистості - темперамент, потреби і потяги, емо¬ційні переживання й інтереси, навички та звички, моральні риси характеру тощо - виявляють себе в умовах життя особистості. Важливою є думка О. М. Леонтьєва про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.
Характерною рисою всякої свідомої діяльності людини її спрямованість на досягнення певних цілей. Свідома мета - необхідний її компонент. Без мети немає і не може бути свідомої діяльності. К. Маркс зазначав, що сві¬дома мета як закон визначає спосіб і характер дій. Це стосує¬ться, як ми бачили попереду, не тільки практичних, а й розу¬мових дій людини. Так, мета спостерегти щось, запам'ятати або згадати якісь події, розв'язати арифметичну чи фізичну задачу визначає характер тих розумових дій, які ми виконуємо, нама¬гаючись її досягти.
Цілі людської діяльності породжуються об'єктивним світом, суспільним буттям людей. Вони не «падають з неба», як про це твердять ідеалісти. «На ділі цілі людини породжені об'єктивним світом і передбачають його,- знаходять його, як дане, наявне»1. Вони формуються в процесі пізнання людиною цього світу і практичної її діяльності.
Цілі залежать від суспільних умов життя людини, від сту¬пеня ЇЇ індивідуального розвитку. Відповідно до цього вони бувають різними за своїм змістом, за своєю близькістю чи від¬даленістю. Чим більше розвинена особистість, її свідомість, тим змістовніші і віддаленіші цілі вона ставить перед собою. На досягнення їх бувають потрібні не тільки тижні, місяці, а й роки. Віддалена мета конкретизується в ряді ближчих, часткових цілей, які є ступеньками до її досягнення. Кінцева мета визначає за¬гальний напрям діяльності людини, часткові ж цілі - те, що людина робить на кожному її етапі.
Чим змістовнішою і віддаленішою метою керується людина в своїй діяльності, тим глибшого і ширшого відображення об'єк¬тивної дійсності потребує їі досягнення, тим, значить, свідомішою с її діяльність. В такій діяльності людина мислено виходить далеко за межі теперішнього, заглядає в майбутнє, керується його передбаченням, усвідомлює не тільки ближчі, а Й дальші результати своїх дій.
Наявність змістовних віддалених цілей вносить внутрішню єдність в діяльність людини протягом певного і часто тривалого часу, збагачує її життя, розширює його перспективи. Ясність мети є одною з істотних передумов перемоги над труднощами, з якими доводиться зустрічатися на шляху до її досягнення. Значна, життєво важлива мета стає джерелом активності люди¬ни. Особливо це треба сказати про великі, суспільне важливі цілі. Тільки велика мета породжує велику енергію.
Життя кожної людини полягає в досяганні нею всіляких цілей. В діяльності людини одні цілі досягаються, інші вини¬кають. Цей невгамовний і невиснажний процес триває, поки три¬ває свідоме життя людини. Цілі бувають різними за своїм змі¬стом і заслуговують на різну оцінку, але для людини, що прагне до них, вони є життєво важливими. Без мети життя людини стає дрібним, пустим. Заберіть у людини наявні у неї цілі - і вона, якщо не знайде інших, стане животіти, нидіти або здійме на себе руки (Ушинський). Тут виявляється прагнення людини до свідо¬мої, цілеспрямованої діяльності, характерне для її сутності.На значення мети в діяльності людини вказує і Павлов. Ре¬флекс мети, пише він, мас величезне життєве значення, він є ос¬новною формою життєвої енергії кожного з нас. Життя тільки у того красне й сильне, хто весь час прагне до певної мети або з однаковим запалом переходить від однієї мети до іншої. Нав¬паки, життя перестає прив'язувати до себе, як тільки зникає мета. Звичайно, цілі людського життя безмежні і невиснажні. Тому, робить Павлов висновок, ми повинні леліяти і зміцнювати цю дорогоцінну властивість підростаючої особистості, її цілеспрямо¬ваність, необхідну їй для успішного навчання і майбутнього життя.