Проблеми та перспективи соціальної політики в Україні

199250,090,193,663,1

199332,585,892,075,689,7

199426,777,172,781,777,5

199512,587,888,095,271,5

199611,190,094,991,578,0

199713,397,099,7105,291,2

199815,098,199,097,0106,1

199916,699,8104,089,3100,4

200018,1105,8112,9112,0111,2

* Розраховано через питому вагу доходів населення у ВВП.

Джерело: Держкомстат України.

Таким чином, обмежувальна грошова політика, впроваджувана з кінця 1994 по 1998 р., з одного боку, примусила підприємства спрямовувати обмежені фінансові ресурси на поточну виробничу діяльність, а не на інвестиції. З іншого боку, вона ж сприяла спотворенню оплати праці, виникненню не притаманних нормальній ринковій економіці її первісних форм (натуральної оплати та зростання заборгованостей), які не вдається подолати й досі.

Підприємства, позбавлені доступу не тільки до довгострокових, але й до короткострокових фінансових ресурсів, які стали внаслідок обмежувальної грошово-фінансової політики гострим дефіцитом, закономірно змушені були згортати виробничу діяльність, відкрито або приховано вивільнювати працівників, гальмувати ріст заробітної плати, позбавлятися об’єктів соціальної сфери. Здійснення соціального захисту за рахунок підприємств, на тлі жорсткої монетарної політики, завдало удару не тільки по виробничій, але й по соціальній сфері.Отже, криза платоспроможного попиту, вузькість внутрішнього ринку обґрунтовують можливість використання активної соціальної політики як провідного фактора економічного зростання. Поетапне погашення заборгованостей з грошових виплат, індексація доходів малозабезпечених верств населення не тільки підвищать довіру до уряду, оздоровлять соціальний клімат у суспільстві, але за додержання певних умов можуть частково зняти перешкоди на шляху зростання з боку попиту.

Важливою умовою для активізації соціальної політики є оздоровлення фінансів підприємств, яке дозволить активізувати реалізацію на їхній базі інвестиційних проектів. За теперішніх умов збереження значних обсягів кредиторської заборгованості та надмірного фіскального навантаження, кошти, які надходять до підприємств внаслідок послаблення монетарної політики та збільшення платоспроможності населення, одразу витікають до державного бюджету. Збільшення соціальних видатків без забезпечення сприятливого підприємницького та інвестиційного клімату неспроможне розірвати замкнене коло соціального забезпечення. Вилучення коштів у підприємств на першому етапі дає змогу профінансувати ключові соціальні потреби та збільшити за рахунок цього споживчий попит, проте на другому більшість додаткових надходжень у підприємств знову вилучається, перешкоджаючи їхньому інвестиційному розвиткові та розширенню виробництва.

Слід особливо відзначити, що сучасна система експортноорієнтованого зростання органічно пов’язана з моделлю соціального забезпечення і, певною мірою, підтримується нею. Значні обсяги експорту продукції сировинних галузей сприяють наповненню державного бюджету ліквідними ресурсами, а також припливові в країну іноземної валюти. Водночас значне фіскальне навантаження на інші галузі за умов збереження вузького внутрішнього ринку, збереження високої реальної процентної ставки комерційних банків (яка в макроекономічному сенсі є відображенням дорогої гривні) зберігають кризу ліквідності та перешкоджають розвиткові підприємств, орієнтованих на внутрішній ринок. Експортноорієнтована модель також обумовлює ревальвацію гривні, яка не перешкоджає низькотехнологічному енергомісткому експорту, проте пригнічує конкурентоспроможність продукції складних виробництв та споживчих товарів.