Розвиток пам’яті в молодшому шкільному віці та її роль в засвоєнні знан

2. Збагачення українського мовлення першокласників.

1. Розвивальні ігри в 2 класі.

2. У світі казки-чарівниці.

3. Розвиток поетичних здібностей.

4. Навчаємо шестиліток.

. 1. Передумови системи розливального навчання та етапи становлення.

2. Навчання і розумовий розвиток молодших школярів.

. Гра з числами та цифрами.

. 1. Санітарно-гігієнічні правила і норми організації навчання.

2. Формування у дітей 6 років готовності до навчання.

.1. Виявлення педагогічних умов підвищення ефективності виховання культури здоров’я.

. 1. Сімейні традиції у вихованні молодших школярів.

2. Народні ігри.

. Лекторій для батьків.

1. Здоров’я дитини – багатство родини.

2. Дитина йде до школи: режим, харчування та відпочинок.

3. Психологічний захист молодшого школяра як одна з умов його здоров’я.

1. Робота над задачами в 1 класі.

2. Методика роботи над складними задачами.

Висновок

Як і інші розумові здібності й уміння, пам’ять характеризується значними індивідуальними відмінностями. У деяких видах мнемічної діяльності їхній діапазон сягає співвідношення 1:15. Це означає: якщо показники найслабшого (щодо пам’яті) учня прийняти за одиницю, то мнемічну потужність найсильнішого треба оцінити в 15 одиниці.

Головною причиною невміння покращувати пам’ять є відсутність інформації щодо засобів досягнути цієї мети. А дехто вважає, що пам’ять, - здібність природжена і, отже, удосконаленню не піддаються.

Мнемічні здібності мають органічну основу, сприятливі органічні задатки прямо впливають на розвиток лише елементарних процесів – безпосереднє збереження і відтворення прийнятої інформації. А в навчальній та професійній діяльності вирішальну роль відіграють опосередковані мисленням процеси смислового запам’ятовування. І тут визначальними є спеціальні прийоми запам’ятовування та відтворення. І вони, звичайно, можуть весь час удосконалюватися через відповідні тренувальні вправи. Та і органічна основа пам’яті до певної міри піддається тренуванню.Однак, як би наполегливо не здійснював учитель заходи компенсації та корекції індивідуальних недоліків, які мають місце в мнемічній діяльності окремих учнів, його зусилля неминуче виявляється малопродуктивним, якщо він не залучить собі на допомогу свідомість самих дітей. Тільки після того, як вони почнуть усвідомлювати, що розумова діяльність кожного – це цілий світ, який належить так само пізнати, як світ навколишній, і пізнати не просто заради цікавості, а щоб оволодіти ним, зробити свій розум досконалим і ефективним, - тільки за цієї умови вчитель зможе розраховувати на те, що його психофізична робота принесе щедрі і стійкі плоди. Отже, тільки педагогіка співробітництва зможе принести результат.