Психологічна допомога молоді в умовах соціально-економічної кризи
В багатьох випадках при подібних звертаннях важливим завданням є переконати клієнтів, що психологічної допомоги потребує вся сім'я, а не лише той, хто має явні психологічні труднощі. Після цього залежно від установок членів сім'ї, від їх готовності до співпраці та від характеру проблем обирається одна з п'яти моделей консультативної психологічної допомоги сім'ї: педагогічна, діагностична, соціальна, медична чи психотерапевтична [6].
Іншим дуже поширеним колом проблем відвідувачів громадської приймальні є особистісні труднощі, в основі яких найчастіше лежить комплекс неповноцінності, неприйняття себе людиною такою, якою вона є, невпевненість у собі. Це посилюється тим, що в сучасному суспільстві змінюється ієрархія традиційних цінностей. На перше місце виходять матеріальні цінності - багатство, гроші, кар'єра (здебільшого у процвітаючій фірмі) тощо. Після цього ідуть цінності, пов'язані із зовнішніми даними людини, в чому не останню роль відіграли іноземні фільми та засоби масової інформації. Для дівчат це, наприклад, зовнішність фотомоделі, модне та стильне вбрання. Для хлопців важливими факторами є фізична сила, володіння засобами двобою тощо.
Характерним є приклад 24-річного Аркадія, будівельника за фахом. За первинним запитом (труднощі спілкування, зокрема з особами протилежної статі) приховувався комплекс неповноцінності. Хоча він і не висловлював цього відкрито, але підсвідомо вважав, що в спілкуванні з дівчатами ті будуть зневажати його за те, що він працює не "в фірмі", що не має багато грошей тощо. На пропозицію написати список особистих позитивних якостей (не менше 50-ти) він з радістю продемонстрував 56 знайдених у себе достоїнств, серед яких такі цінні, як тонкий розум і почуття гумору. Останнє він охоче демонстрував під час консультації і стверджував, що часто користується гумором для виходу зі складних ситуацій у спілкуванні з іншими людьми.
З проблемами особистісних комплексів на консультацію звертаються і досить молоді юнаки і дівчата, причому роблять це самостійно, не афішуючи перед своїми сім'ями. 17-річна Таня прийшла напередодні свого випускного вечора в школі і розповіла, що з жахом думає про ще одну зустріч зі своїми однокласниками, до яких у неї сформувалося неабияке відчуження. Не менш складні стосунки Тані і в сім'ї. В центрі проблем дівчини лежить комплекс неповноцінності, пов'язаний з її зовнішністю, а розум, як вона вважає, зараз нікого не цікавить.
Вадим (17 років) прийшов на консультацію з конкретним, досить сформованим запитом: розібратися в собі й подолати комплекси, які він добре усвідомлює. Характерною рисою хлопця на початку консультування було досить похмуре, з елементами депресії, ставлення до навколишньої дійсності. В уявних образах і малюнках (за методом кататимного переживання образів) переважав сірий колір, що в теорії цього методу однозначно трактується як депресія. В основі проблем хлопця лежить неприйняття себе, своїх рис особистості, які Вадим вважає занадто "жіночими". Він має досить скромні фізичні дані - невисокого зросту, худорлявий, не завжди може відстояти себе в сутичках з більш сильними однолітками, які, користуючись своєю перевагою, часто знущались над хлопцем. Разом з тим Вадим має дуже хороші здібності, він переможець обласної олімпіади, нещодавно вступив до університету.
В роботі з юнаком автор скористався методикою реінтерпретації особистісних рис, що є модифікацією одного з методів позитивної психотерапії [5]. На аркуші паперу, розділеному на три колонки, було запропоновано написати списки позитивних і негативних (які людина в собі не любить) рис особистості. Потім у третій колонці напроти кожної негативної риси слід було вказати, що можна в ній знайти хорошого, чим виправдати, як використати на краще. Після такої процедури зменшується відсоток тих якостей, які людина вважає негативними, поліпшується прийняття себе такою, якою вона є. Результати цієї методики та нове оточення Вадима (в студентському середовищі у нього багато однодумців) дають хороший прогноз для розв'язання юнаком своїх проблем.Досить поширеними у громадській приймальні є запити, пов'язані з проблемами кохання. З ними звертаються здебільшого молоді жінки та дівчата віком 20-25 років, хоча віковий діапазон звертань сягає 50 років. Типовою проблемою подібних візитів є погіршення стосунків з коханою людиною і спроба їх поліпшити.
Ірина (22 роки) покохала хлопця, коли навчалася в інституті. Зараз вона вже закінчила вуз, а він ще продовжує навчатись. Конфлікт відбувся за три місяці перед візитом до психолога. Причина його полягала в тому, що юнак дозволив одній із студенток переночувати в своїй кімнаті в гуртожитку, а Ірині це не сподобалось. Своє невдоволення вона висловила хлопцю, виникла взаємна образа і розрив стосунків. З розповіді дівчини було ясно, що вони обоє кохають одне одного, і для припинення стосунків немає принципових підстав. Причина ситуації зв'язана з комплексом особистісних проблем дівчини, яка, маючи завищені вимоги до свого нареченого, не зуміла подолати образи, простити його.
Випадок Юлії (21 рік) зовнішньо схожий на попередній, але тут причина розриву полягала скоріш за все в тому, що хлопець розлюбив дівчину і зійшовся з іншою. Цей факт Юля почала розуміти сама і, не зовсім вірячи в можливість повернення, прагнула довести, що той не правий, помститися йому за "зраду". Робота з дівчиною включала в себе дві лінії: 1) розширення її уявлень про свободу особистості, про те, які права і обов'язки має (і яких не має) кожна людина в стосунках з іншими; 2) подолання особистісного комплексу, пов'язаного з переконанням, що "кидають тому, що вважають поганою".