Погляд на особистість з точки зору основних психологічних теорій

Розсудливо-емоційний тип. Домінанта - практичне мислення. Субдомінанта -емоційність. Екстраверт, за темпераментом - сангвінік. У житті, службовій діяльності -практичний. У молоді роки - емоційний. З віком емоційність поступається місцем розсудливості та витримці. Мислення предметне і образне. Потяг до прикладних видів мистецтв, ручної праці. Американський вчений Дж.Ллойд цікаво описав типи особистостей, враховуючи з групування конкретних рис, які проявляються в сукупності і одночасно, тобто мова йде про суб'єктивні аномалії.

Антисоціальна особистість. Також відома як психопатична особистість. Захворювання полягає у злодійській поведінці з правопорушеннями, що супроводжуються агресивністю, імпульсивністю та жорстокістю щодо інших людей. У цих пацієнтів нестабільний стан зайнятості на роботі, в подружньому житті та дружніх стосунках. Вони часто відбувають покарання в тюрмі, але, вийшовши на волю, знову порушують закон.Параноїчна особистість. Ці індивідууми дуже чутливі до критики і приниження. Вони з надмірним завзяттям стверджують те, що вважають своїми особистими правами, і захищають їх усіма силами. Перебільшують свою важливість, тому ладні відчути зневагу від інших навіть тоді, коли ніхто не має наміру їх образити. Якщо їхні справи йдуть погано, вони звинувачують в цьому інших людей. Це стає помітним, коли вони захворіють та можуть звинуватити свого лікаря у недбалості чи неосвіченості. Родичі хворих з параноїчною особистістю мають вищий за середній рівень параноїчних психозів.

Залежна особистість. Ці люди нерішучі та важко вправляються із щоденною відповідальністю. Вони потребують постійної підтримки від інших і можуть потрапляти в несприятливі умови тільки для того, щоб хтось доглядав за ними. Вони пасивно підкоряються бажанням визнаних особистостей.

Театральна особистість. Ця хвороба (деколи таку людину називають істеричною особистістю), як правило, має місце серед жінок з рисами егоцентричності, емоційної поверховості, гонору та драматичності. Взаємовідносини з ними встановлюються швидко, але на короткий час. Хоча такі люди поводять себе сексуально провокуюче, вони, як правило, фрігідні і бояться дійсних сексуальних стосунків. Ця концепція часто підлягає критиці як карикатура жіночості, створена лікарями-чоловіками.

Шизоїдна особистість. Люди з цим типом особистості соціально відокремлені та віддають перевагу самостійній діяльності часто ексцентричної природи. Іншим людям вони здаються відчуженими, але насправді вони соціально фобні. У такого типу особистості у разі захворювання шизофренією набагато тяжчий розвиток хвороби, ніж у шизофреніків з нормальною особистістю.

Маніакальна особистість. Незначні маніакальні прояви дисциплінованості, чистоти та пунктуальності - перевага тих, хто їх має. Вони важливі для успіху в певних галузях, діяльності, зокрема у медицині теж. Але стають вадою, коли призводять до повільності, негнучкості та нерішучості. Маніакальні люди часто ненадійні і бажають зробити своє життя, наскільки це можливо, рутинним та передбаченим. У них можуть виникати складні маніакальні неврози під впливом стресів. Схильні до депресивних захворювань, під час яких маніакальні риси стають помітнішими.

Для правильного розуміння особистості та її структури слід ураховувати не лише умови, в яких вона живе, а й природні задатки. Наприклад, Чезаре Ломброзо вважав, що існують люди зі схильністю до насильства через певні біологічні відхилення. Так, вивчаючи психологічний статус і особливості обміну речовин в організмі малолітніх злочинців, учені встановили, що в основі злочинів підлітків лежать причини не лише соціальні, а й генетично зумовлені особливостями обміну речовин. Поряд з виявленими психологічними показниками (підозріливість, злопам'ятність, схильність до демонстрації сили, неконтрольованість емоцій) встановлено, що в усіх цих дітей глибоко порушений вуглеводний і ліпідний обмін, знижений вміст деяких гормонів. Організація відповідної психологічної корекції полегшує таким дітям перехід даного критичного періоду (вік 10-13 років). Особливе значення має тактика поведінки батьків і викладачів загальноосвітніх шкіл.

Установлено, що людина має своєрідний індивідуальний набір генів, якого немає, не було й не буде в інших людей, за винятком однояйцевих близнят, набір генів у яких ідентичний. Проте особистості однояйцевих близнят, хоча й мають багато спільних рис, усе ж таки відрізняються одна від одної, що підтверджує думку про важливу роль зовнішнього (передусім суспільного) середовища у формуванні особистості. Але не слід механічно поєднувати соціальні впливи та генетичну своєрідність людини. Це діалектичний процес, який відбувається з урахуванням досвіду всього людства, що, в свою чергу, робить кожну людину мікрокосмосом. Саме в процесі активної взаємодії з середовищем розкриваються і потенціальні можливості індивіда. Безумовно, формування особистості значною мірою залежить від самої людини, її копіткої праці над собою, тобто самовиховання і самовдосконалення, яке триває практично все свідоме життя.