Методи дії в навчанні та супервізії психологів-консультантів

Соціодраму часто розглядають, як одну з форм психодрами, хоча інколи вважають самостійним методом дії. Вона дуже схожа на психодраму, відрізняючись тим, що в ній розглядається тема, яка є спільною для групи, і протагоністом в соціодрамі виступає вся група. Соціодрама є дуже корисною, якщо необхідно подолати негативні тенденції групової динаміки, міжгрупове чи внутрігрупове протистояння, ворожі стереотипи, упереджувальне ставлення до точки зору інших. Соціодрама може стати хорошим інтерактивним доповненням до методу групової дискусії.

Аналіз практичних ситуацій (case study) - це один з улюблених жанрів будь-якого виду активного навчання. Без "кейсів" зараз не обходиться практично жодний тренінг чи семінар. Велика кількість ситуацій наводиться в сучасних навчальних посібниках з психологічного консультування та психодрами (Айві, 1998; Титаренко, 2004; Karp et al., 1998; Leveton, 2001; Milne, 1999 та ін.). В більшості з них ситуації описуються в діалоговій формі, що наближає їх до форми драматичної постановки. Використання ситуаційних задач як окремий навчальний жанр (див. Васьковская, Горностай, 1996) є ефективним засобом практичної підготовки консультантів, подібні консультативні практикуми можна також використовувати в психологічних тренінгах (див. Бадалова, 2003). Впровадження методів дії в тренінг дозволяє розв'язувати практичні ситуації на зовсім іншому рівні - в інтерактивному режимі рольової гри, що дає змогу знаходити такі ресурсні знахідки, яких не може дати ніяке вербальне обговорення.

Організація процесу підготовки психологів-консультантів з використанням методів дії може здійснюватись на будь-яких рівнях професійної підготовки від вузівського навчання до всіх форм перепідготовки та підвищення кваліфікації. Навчання консультантів у вузі з використанням драматичних підходів будується переважно на формуванні базових навичок консультування, основних консультативних технік, що опрацьовуються в контексті моделювання простих ситуацій консультативної взаємодії. Власного консультативного досвіду студентів ще не вистачає для комплексного відтворення процесу консультування.

Такий комплексний підхід, що включає психологічний запит, проблему, консультативну задачу, модель особистості та шляхи гармонізації ситуації клієнта, стає можливим в процесі навчання консультантів на курсах підвищення кваліфікації, куди приходять практики з певним консультативним досвідом. Однією з форм таких занять є методичні тренінги, де для розв'язуваної проблеми підбираються практичні "кейси" (пропоновані або керівником навчання, або самими учасниками), які опрацьовуються у формі рольової гри з подальшим підведенням підсумків та обговоренням.Дуже ефективною формою підвищення кваліфікації психолога-консультанта є індивідуальна та групова супервізія, а також інтервізія - вид групової супервізії, де суб'єктом аналізу виступають самі учасники групи - щось на зразок "груп рівних" (peer group). Супервізія є обов'язковою ланкою професійної підготовки консультантів та психотерапевтів згідно європейських стандартів. В супервізійних заняттях можна робити наголос не лише на методичній стороні справи, не лише на професійних навичках консультанта, а й на його особистісних утрудненнях, на особливостях взаємостосунків між психологом та клієнтом (як це робиться в балінтовських групах). Такі заняття доцільно будувати на психодраматичних моделях рольової гри, де протагоністом виступає той, хто презентує випадок з власної практики. В окремих випадках (якщо в основі професійних утруднень лежать суттєві особистісні проблеми консультанта) заняття можуть проводитись як повноцінні психодраматичні сесії, що мають на меті психологічну (а не лише методичну) допомогу практику. Проте, слід розуміти, що проводити такі сесії можливо лише тоді, коли в навчальній групі створені всі необхідні умови терапевтичних стосунків, а керівник має достатню кваліфікацію психодрама-терапевта. Він не лише повинен сам мати ґрунтовну підготовку психолога-консультанта. Для використання технік психодрами потрібно пройти спеціальні тренінги з методів дії, а для роботи з особистісними проблемами необхідно здобути психотерапевтичне навчання згідно міжнародних стандартів (див., напр., ФЕПТО..., 2003).

Автор статті 3 роки (1999-2002) працював керівником науково-методичного семінару для психологів-консультантів соціальних служб для молоді м. Києва. Заняття проводились двічі на місяць: один раз - методичний семінар, на якому розглядались актуальні проблеми теорії та методики консультування та психотерапії, друге заняття - присвячене груповій супервізії консультативної діяльності. Кожна зустріч тривала 3-4 години. Досвід роботи, де широко використовувались методи дії, показав її високу ефективність, надзвичайний мотиваційно активуючий потенціал, методичну гнучкість (можливість розв'язання величезної кількості методичних проблем), особистісний потенціал (наявність ресурсів для особистісного зростання). Протягом достатньо тривалого часу роботи семінару виділився постійний склад основних учасників, що дозволило створити стабільну атмосферу довіри і безпеки. Це допомагало не лише впроваджувати принципи послідовності та наступності в навчанні, але й торкатися складних особистісних проблем, що пов'язані з професійною діяльністю консультанта. Описані форми роботи та їх результати свідчать про перспективність такої підготовки та необхідність широкого впровадження в практику даного досвіду.

Література