Рольова компетентність як умова гармонійності життєвого світу особистості

У рольовій компенсації важливе значення мають уявні ролі, які створюються в процесі творчої діяльності людини і творчого самовираження. Уявні ролі є важливими компонентами внутрішнього світу людини, а зрештою - життєвого світу особистості загалом. Уявна роль може допомогти подолати життєву кризу навіть у випадках, коли реальні життєві ролі втрачено назавжди, або вони стають неможливими через складні чи трагічні життєві обставини [14].Сказане можна проілюструвати такими прикладами. Людина, яка має багатий рольовий арсенал, зазвичай виконує багато соціальних функцій, і втрата однієї чи декількох із них не призводить до особистісної катастрофи, бо сенс життя може бути переорієнтовано на інші цінності. Ролі, що залишилися, можуть компенсувати втрачені. Обмеженість рольового репертуару (наприклад, якщо людина віддається професії, відмовившись від створення сім'ї, або навпаки, присвятила себе вихованню дітей з обмеженням у професійній сфері) загрожує стати причиною життєвої катастрофи в випадку, коли через критичні чи трагічні обставини особа втратить можливість повноцінно реалізувати свої основні рольові функції.

Люди творчих професій, талановиті особи долають життєві кризи засобами творчої діяльності. Якщо художник або артист має високу рольову компетентність за рахунок уявних, створених художньою творчістю образів і ролей, то в результаті, незважаючи на те, що зовні справляє враження зовсім не пристосованої до життя і непрактичної людини, він може переживати критичні, а часом і драматичні й трагічні періоди життя краще, ніж досконалий прагматик, якого може зовсім зламати невдача у вирішенні власної справи чи кар'єри, у яких концентрується все життя цієї людини. Творчо й особистісно самореалізований художник завжди несе в собі багатий внутрішній світ, який є важливою складовою його життєвого світу і допомагає не втратити особистісної ідентичності навіть якщо зовнішній світ зазнає руйнівних деформацій. Але творчість не завжди допомагає. Якщо рольова компетентність творчої людини недостатня, якщо її рольове функціонування в реальному світі обмежене, то дуже вузькі цілі творчості не здатні захистити її від негативних наслідків життєвої кризи.

Отже, важливо розвивати рольову компетентність за рахунок як реальних життєвих ролей, так і уявної, створеної творчістю частини життєвого світу особистості. Проте слід пам'ятати, що уявна складова життєвого світу не завжди може цілком заступити брак важливих життєвих функцій, але вона часто має компенсаторний характер, буває досить сильним психотерапевтичним фактором, вона сприяє підвищенню рольової компетентності і здатна послабити руйнівний вплив життєвої кризи. Ці закономірності використовуються в різноманітних видах психотерапії творчістю і творчим самовираженням [15].

Творче ставлення до себе і свого життя, неодмінне для володіння мистецтвом життєтворчості, допомагає вижити в надзвичайно складних соціальних умовах. Чим вища рольова компетентність людини, тим багатоаспектніше її функціонування, тим багатовимірніша її особистість, тим більше можливостей для творчої самореалізації. Можна стверджувати, що рольова компетентність значною мірою сприяє творчому проектуванню та здійсненню людиною свого життєвого проекту, а отже є всі підстави розглядати цей феномен як важливу умову життєтворчості людини (див. [16]). Компоненти рольової компетентності можуть розглядатися як складові методів і технологій мистецтва жити, тобто стають суттєвими факторами життєвої компетентності.

Рольова компетентність і сенс буття. Підвищення життєвої компетентності неможливе без віднайдення втраченого (або обмеженого чи не набутого) сенсу буття. Якщо людина знає, для кого, або для чого жити, то це означає, що потреби в самореалізації знайдуть русло в необхідній формі активності і не тільки наповнять радістю існування, а й допоможуть розвинути необхідні уміння й здібності для розв'язання інших важливих життєвих завдань. В. Франкл - засновник логотерапії, або методу відновлення втраченого сенсу буття, указував на три форми цінностей за допомогою яких можна подолати екзистенціальні фрустрації, тобто ситуації, коли життєвий сенс виявляється заблокованим: цінності творчості, цінності переживання і цінності відношення [17].

Творчість, як спосіб подолання екзистенціальних фрустрацій, пов'язана з терапією творчістю, артотерапією, рольовою психотерапією та психотерапією творчим самовираженням. Те, чого не дано здійснити в реальному житті, можна здійснити в уяві, у творчому задумі, у грі. Розвиток внутрішньої частини життєвого світу, характерний для цих підходів, як засіб допомоги від життєвих труднощів, відображений також в традиціях східної філософії.

Особливістю життєвого світу дисгармонійної особистості є обмеженість її життєвих ролей. Формування нових життєвих ролей може відбуватись в штучно створеному середовищі, коли уявні ролі заступаються втраченими або не розвиненими реальними. Цим середовищем може бути: а) творчість, як активна (вироблення творів мистецтва), так і пасивна (сприймання творів мистецтва: читання книжок, перегляд кінофільмів тощо); б) рольова гра (розважальна, навчальна, психотерапевтична).Нові життєві ролі сприяють відновленню рольової компетентності, що є важливою складовою життєвої компетентності особистості. У цьому велике значення мають цінності переживання. Процес переживання сам по собі є засобом перепрацювання травматичного досвіду і подолання життєвих труднощів [18]. Рольове переживання, крім терапевтичного ефекту, має істотне значення як умова рольової компетентності.