Культурні особливості рольової поведінки та психологічна допомога

Ще одне вагоме підтвердження зв'язку ролей зі структурою особистості можна знайти в концепції его-станів Е.Берна (1992). Его-стани - це не що інше, як основні життєві ролі людини, що набули символічного значення. Справді, всім доводилось бути в ролі "Дитини", "Дорослого", "Батька", чи принаймні тісно зтикатися з ними на протязі всього життя. Ці ролі по своїй значущості далеко виходять за межі рольової поведінки і стають важливими особистісними складовими, з якими, згідно теорії особистості Е.Берна, пов'язані життєві сценарії людини і різні випадки особистісної психопатології.

Одна із причин того, що психологічним ролям приписується тільки зовнішня, соціально-регулююча функція, полягає в тому, що ролі ототожнюються з закріпленими в суспільстві рольовими стереотипами, що за допомогою експектацій впливають на рольову поведінку людини. Такі стереотипи справді існують, і їх значення для формування ролей достатньо суттєве. Мало того, багато які приклади ситуативної рольової поведінки виникають головним чином завдяки рольовим очікуванням суспільства. На такому розумінні (з великою часткою узагальнення) побудована рольова концепція Дж.Міда (Mead, 1946).

Проте неправомірно стверджувати, що вплив скеровано тільки від суспільства до особистості, заперечуючи внесок самої людини в формування експектацій. Крім того, на рольову поведінку особистості здійснюють вплив внутрішньоособистісні чинники, функціонування яких неможливо звести лише до тиску суспільства. Можна говорити не лише про ситуативні, а й про особистісні ролі, тобто ролі, що спонукаються динамічними проявами особистості. З особистісними ролями пов'язані певні компоненти структури особистості (в тому числі і глибинні).

До особистісних ролей можна віднести статеві ролі, що дуже тісно пов'язані із глибинними основами і особистісною структурою (а можливо і архетипами аніми і анімусу). Це підтверджується прикладами різних девіацій статево-рольової поведінки, що часто мають ендогенну природу. А така патологія, як транссексуалізм наводить на думку, що детермінація статевих ролей чи не глибша, ніж біологічна природа людини: в окремих випадках, при неможливості змінити статеву роль, удаються до хірургічної зміни біологічної статі транссексуала.

Існують інваріантні, позакультурні складові психологічних ролей, закріплені в структурних елементах особистості, а, можливо, і в архетипічній природі людини. Можна говорити про рольову самосвідомість (тобто про усвідомлення себе суб'єктом виконання ролі), про рольову Я-концепцію людини і рольову ідентичність. "Я" так чи інакше втілюється в особистісних ролях, неможливо виділити "Я" в чистому вигляді, щоб воно було позбавлено рольового компоненту. Можна зробити висновок, що психологічні ролі не можна зводити лише до соціальних очікувань, що формують рольову поведінку людини.

Ці міркування підкреслюють важливість рольових підходів в психотерапії і інших напрямках практики психологічної допомоги особистості. Рольова психотерапія може бути розглянута з позицій двох стратегій: 1) терапія роллю, тобто система методів, що використовують виконання ролей у вигляді психотерапевтичного засобу впливу на особистість людини (класичним прикладом цього підходу є психодрама); 2) терапія ролі, чи система методів, спрямованих на реконструкцію чи трансформацію особистісних ролей людини (типовим взірцем такого підходу крім психодрами є також і трансакційний аналіз).Рольова психотерапія може бути скерована на будь-які компоненти психологічної структури ролі: як на ситуативні, обумовлені соціо-культурними відмінностями, так і на глибинні, інваріантні до культури. В першому випадку мова іде про систему міжособових стосунків людини, про її взаємодію з соціумом. Наприклад, практика дає багато випадків крос-культурних, соціокультурних чи субкультурних відмінностей, що часто стають причиною соціально-рольових конфліктів та інших проблем маргінального статусу особистості. В сучасну епоху високої соціальної динаміки (коли відбувається масова міграція і "перемішування" соціальних шарів) подібні проблеми є достатньо актуальними.

В другому випадку ми маємо справу з системою впливів, спрямованих на більш-менш глибоку трансформацію особистості, і орієнтованих на різні цілі: від корекції внутрішньоособистісних дисгармоній до особистісного зростання. Тут мова іде про проблеми, відносно незалежні від соціокультурної ситуації і пов'язаних із загальними закономірностями функціонування особистості.

Про це свідчать і використовувані методи (насамперед психодрама і трансакційний аналіз), основні елементи яких (категорії его-станів, первинні рольові категорії) демонструють автономність від культури і прекрасно вписуються в будь-який культурний контекст. Навіть в психодраматичних ролях (вторинних рольових категоріях), що відображають культурні особливості терапевтичних груп, інваріантна складова виявляється суттєвіше за соціокультурні відмінності. Практика інтернаціональних психодраматичних груп, де тренерами виступають іноземці, показує, що вирішальною умовою взаєморозуміння виявляється не схожість чи розбіжність соціокультурних особливостей, а якість синхронного перекладу.