Теоретичні основи вивчення профілактичного потенціалу фольклорної арт-терапії в умовах загальноосвітньої школи

Місце психопрофілактики та інноваційних моделей в організації роботи психологічної служби в школі.

Програма профілактичного забезпечення людини в різних видах діяльності була підготовлена всіма етапами розвитку теоретичної і практичної вітчизняної психології і педагогіки.

На межі ХХ ст. особливо яскраво проявилася тенденція до посилення практичної спрямованості психологічної науки. Чим більшим знанням про людину і засоби їх отримання володіла психологія, тим природніше проявлялась потреба, потреба в поєднанні здобутих знань із специфікою розв’язання поставлених суспільством завдань. У цей час проявилася потреба в перетворенні психології із терапевтичної в практичну науку, не тільки таку, яка обслуговує людську діяльність, але і таку, що володіє засобами її регуляції.

На початку ХХ ст. для визначення будь-якої практики впливу на людську психіку і управління нею був введений в категоріальний апарат психології термін “психотехніки” (У. Штерн, Г. Монстенберг). Вперше у психологічній науці ставиться питання про характер використання знань для розв’язання психологічних проблем. Для цього розробляються способи психологічного впливу на людей з метою підвищення ефективності їх функціонування як професіоналів, підкреслюючи необхідність ретельного відбору контингенту для участі в тій чи іншій діяльності.

В 30-ті роки, на жаль, негативне ставлення до психологічних знань в нашій країні привело до того, що наукові дослідження з використання рекомендацій психологій при організації різноманітних видів людської діяльності були практично принижені.

З новою гостротою проблема застосування психологічної науки на практиці виникла на межі 70-80 рр. Одночасно в різних галузях психології загострилося розуміння необхідності всестороннього і комплексного застосування її видів і рекомендацій в різних сферах життя.

Модель і напрямки розбудови психологічної служби в масштабі всієї країни були висунуті і активно підтримані провідними вітчизняними психологами. Створення в країні психологічної служби для вирішення конкретних завдань психологічного обслуговування в усіх сферах нашого життя було визначене VІ Всесоюзним з’їздом психологів.

При цьому кожній галузі психологічної науки загальної психології, соціальної психології, вікової і педагогічної психології, психології праці та інженерної психології, медичної психології, психології управління та ін., - пропонувалось визначити і поставити перед собою ті конкретні завдання, вирішення яких забезпечить можливість в найближчий час впровадити результати психологічних досліджень в практику.

Психологічна наука розробляє проблеми психологічного забезпечення в таких галузях суспільної практики як середня і вища освіта, виробництво, медицина, сфера обслуговування, юридична практика, спорт та ін.

Сфери застосування практичної психології в цей період може умовно об’єднати в декілька груп:

а) для оптимізації конкретного виду діяльності;

б) в інтересах створення довготривалих та суттєвих змін в життєдіяльності людей;

в) з метою вирішення особистих задань;

турбота про виховання і підготовку молодих кадрів зумовила активне обговорення і визнання психологами і педагогами сутності і змісту психологічного забезпечення навчально-виховного процесу в школі і вузах.

Пріоритет в становленні психологічної служби як організаційної форми реалізації набутків практичної психології в сфері освіти отримали саме шкільні психологи. На даний час найбільша кількість практичних психологів працює в загальноосвітніх школах. Це не випадково, оскільки переважна більшість психологічних проблем виникає саме в процесі вторинної соціалізації. Функції психолога в школі, форми і напрямок роботи є досить різноманітним, про що свідчить “Положення про психологічну службу” та інші нормативні документи. Форми роботи шкільного психолога вибираються ним особисто і є різноманітними: читання лекцій, проведення групових тренінгів і занять індивідуальні консультації для учнів, учителів, батьків, тестування й анкетування всіх учасників навчально-виховного процесу та ін.