Політологія (шпаргалки)
Микола Костомаров (1817-1885) - автор головного програмного документа Кирило-Мефодіївського братства під назвою "Закон Божий" (Книги буття українського народу)".
Провідною ідеєю цього твору є ідея українського месіанізму, за якою Україна мала виконувати волю Божу - рятувати слов'янство.
Історична місія українського народу - рятувати слов'янство. Почавши боротьбу за власне звільнення й не прагнучи до панування над іншими, він сприятиме звільненню всіх народів від будь-яких форм гноблення і становленню форм співжиття, що базуватимуться на християнських принципах.
У поглядах на державу М. Костомаров виходив з того, що всяка влада походить від Бога й не може бути абсолютною. Слов'янські поняття про суспільний устрій визнавали
´ єдиним джерелом загальної народної правди волю народу (віче).
´ князь - це правитель, третейський суддя, встановлювач порядку, захисник від зовнішніх і внутрішніх загроз.Пантелеймон Куліш (1819-1897) опрацював своєрідну так звану хутірну філософію. Хутір в інтерпретації Пантелеймона Куліша - це своєрідний символ української національної свідомості, духовний космос народу, система його традицій, колиска і скарбниця духовних цінностей. Хутір ототожнюється з поняттям культура. Хутір - антипод цивілізації, що ототожнюється з поняттям місто. Пантелеймон Куліш відстоює відому ще з часів Жан-Жака Руссо ідею про те, що цивілізація (городська культура) негативно впливає на народні звичаї, мораль і культурні традиції, руйнує національні культурні традиції, успадкований спосіб життєтворення, загальнолюдську мораль, рідну мову. Пантелеймон Куліш наполягає на пріоритеті національної культури і у ставленні до інокультур, закликає до наведення порядку в своїй українській хаті, вважає за необхідне залучити молоде покоління до свого українського культурно-етнічного світу, що створювався і відстоювався віками. Український народ більшу частину своїх зусиль має докласти до вирішення питань відбудови державності, культурної спадщини, духовного слов'янського світу. Соціокультурні запозичення - важлива умова історичного прогресу народу. Тут позиція Пантелеймона Куліша співпадає з позицією Тараса Шевченка ("чужому научайтесь, і свого не цурайтесь").
2. « Ресурсы и источники политической власти »
Под источниками власти понимается то, что дает власти исходное начало, ее силу и действенность. В общем плане источником власти является народ, его потребности, интересы, воля. В российской Конституции подчеркнуто, что единственным источником власти в Российской Федерации является ее многонациональный народ.
Дж.Френч и Б. Рейвен выделяют следующие источники и основания власти:
– власть вознаграждения или принуждения со стороны субъекта власти;
– признание объектом власти законного права субъекта предписывать ему определенное социальное поведение;
– идентификация объекта власти с ее субъектом;
– основанием власти является знание, которым обладает субъект.
Выделяют также конкретные источники политической власти, такие, как законодательство о власти, воля властвующих, общественные потребности в самоорганизации людей и другие.
Ресурсы политической власти - это потенциальные возможности, средства власти, которые она использует в процессе осуществления своих полномочий, функций. Ресурсы власти многообразны и разнообразны. В зависимости от этапа общественно - политического развития конкретной страны и политического режима ресурсы власти существенно различаются между собой. Они изменчивы, подвижны. На ранних этапах общественного развития источником и ресурсом власти выступала сила. На стадии капиталистического развития превалировало богатство и деньги. В постиндустриальных странах знания и информация становятся основным ресурсом развития производства, власти и общества в целом. Информационная революция рассматривается в качестве предпосылки антропологической революции.