СПЕЦИФІКА САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО СУСПІЛЬСТВА

За цих умов цілісні особистісні структури комбінуються з набору варіативних моделей діяльності в різних сферах і в процесі ієрархізації пріоритетних напрямків соціалізації. Замість утворення єдиного кристалу особистості, що виграє різноманітними гранями, утворюється особистість на зразок калейдоскопу. Вона складається з великої кількості кольорових камінців, які кожного разу утворюють різний за значенням малюнок і комбінуються у відповідності з поштовхом соціальних умов і обставин.

Існування у двох протилежних світах одночасно веде до невизначеності свого дійсного “Я”, тобто до безпринципності, особистісної деградації. Тоді замість конформності як підсумку успішної соціалізації, узгодження із суспільними нормами йде через такі механізми соціалізації як конформізм та соціальна мімікрія, як засоби пристосування з метою виживання та самозбереження.

В такому суспільстві “ворожі відносини попереджені, але немає активного співробітництва, консенсусу. Суспільство, де панує така форма взаємозв’язку, буде походити на величезне сузір’я, в якому кожна зірка рухається за своєю орбітою, не порушуючи руху сусідніх зірок. Така солідарність не робить із зближених нею елементів цілого, здатного діяти єдинообразно, вона не сприяє єдності соціального тіла” [7, с.114].

Так на запитання “Чи відчуваєте Ви гордість за Україну, Ваше місто, Вашу родину?” 62% молодих респондентів відповіли, що пишаються своєю родиною, 43% – рідним містом і лише 28% опитаних відчувають гордість за Україну. Так, дійсність власної країни дає мало фактів для того, щоб нею було можна і хотілось би пишатися. Порівняння економічного стану України з іншими країнами призводить до усвідомлення молоддю своєї долі у двох протилежних напрямках: цілковитої апатії – “все одно нічого вже не вдієш”, в стані якої знаходяться 36% молоді, чи патріотичного піднесення – “чим ми гірше за інших?”, яке відчувають 28% респондентів. 24% молодих людей намагаються “сподіватися на краще”, 12% опитаних не визначилися з відповіддю.

Формування соціальної ідентичності молоді – це зворотній бік питання про виживаємість даного соціуму, яке неможливо вирішити без усвідомлення єдності і ототожнення себе з життям та історією свого народу. Домінування ж сім’ї як цінності, якою пишаються більше, ніж країною свідчить про посилення значення і цінності приватних засобів виживання. В процесі суспільної взаємодії формується людина, яка не відчуває значимості свого буття з точки зору суспільства. Так, за даними соціологічного дослідження, кожний другий респондент дав позитивну відповідь щодо бажання емігрувати, що свідчить про кризу нашого соціуму, оскільки він відтворює індивідів, які не бажають пов’язувати з ним свою долю.

Тому в умовах суспільства, що трансформується, специфіка процесу соціальної ідентифікації полягає, на нашу думку, в тому, що вважаючи себе членом суспільства, індивід разом з тим у визначені “Ми” залишається на рівні групової ідентичності, не маючи змоги гармонійно узгодити в собі відокремлені частки ціннісної системи суспільства.

Оскільки нові соціально-історичні реалії українського суспільства ще до кінця не відрефлексовані, то неможливо однозначно оцінювати зрушення в сучасній молодіжній свідомості. Проте, розбалансованість в системі суспільних цінностей, відсутність “загального ціннісного мінімуму”, призводять до існування постійної загрози трансформації вищих цінностей в примітивний егоїзм.Відомо, що саме в періоди трансформацій відбувається різке падіння авторитету держави та її установ, послаблення багатьох форм соціального контролю, зниження соціалізуючих можливостей офіційних агентів соціалізації. Так, соціологічне дослідження, яке проводилося науковцями кафедри соціології КДПУ у січні 2000 року в навчальних закладах Кривого Рогу (вибірка – 1200 чоловік, репрезентативна за віком, статтю та місцем навчання) свідчить про те, що хоча такий впливовий соціальний інститут соціалізації молоді як сім’я все ж таки залишається основним (62% опитаних підтримують цю думку), він відчуває сильну конкуренцію з боку засобів масової інформації та впливу однолітків. Як в особистісному, так і в соціальному аспектах, зменшується для молоді суб’єктивна значимість школи. Тільки 18% респондентів вважають її найбільш впливовим соціальним інститутом. Проте, за даними дослідження, з одного боку, саме вплив традиційних агентів сприяє більш “цивілізованому” баченню молоддю сутності ринкових перетворень, розумінню значущості особистісних якостей, таких, як компетентність, цілеспрямованість, освіченість, відповідальність. З іншого боку, збільшення впливу стихійних соціальних факторів (“вулиця”, однолітки, несанкціоновані громадські рухи тощо) на процеси соціального становлення молоді призводить до сприйняття ринку як засобу наживи та власного збагачення, що є підгрунтям девіантної поведінки молоді.

Зменшення впливу традиційних агентів соціалізації призвело до того, що нормативна система цінностей сучасного українського суспільства лише частково реалізується у повсякденній поведінці молодих людей. Так, 92% опитаної молоді зазначили, що прагнуть у своїй поведінці дотримуватися правил моралі і будувати свої взаємовідносини з іншими на засадах взаємоповаги і взаєморозуміння, причому 65% із них бажали б свої стосунки з іншими людьми будувати за принципом “Один за всіх, всі – за одного”. 82% респондентів вважають, що джерелом досягнення успіху мають бути працелюбність і рівень та якість здобутої ними освіти. Серед головних життєвих цінностей вони називають сімейне благополуччя (81% опитаних), матеріальне забезпечення (60% респондентів), здоров’я (53% опитаних). Разом з тим, 53% респондентів не підвищують свого освітнього рівня. У побудові майбутньої кар’єри кожний третій покладається на гроші, зв’язки, ризик. І лише 8% молодих людей користуються принципом: “Один за всіх, всі – за одного” у реальних взаєминах зіншими людьми. 68% респондентів вважають, що повсякденні взаємовідносини серед молоді базуються на принципах “Кожен сам за себе” чи “Ти – мені, а Я – тобі”. Для 63% опитаних молодих людей гроші стали головною метою існування.