Популізм

Вступ

У сучасних умовах, що характеризуються суперечливістю і нестабільністю, глибоким кризою в соціально-економічній, політичній і конституційно-правовій сферах, у нашому суспільстві одержало широке поширення таке явище, як популізм. Що означає це поняття і чому популізм виступає як перешкоджаючий фактор розвитку народовладдя? Які існують міри мінімізації цього небезпечних для сьогоднішніх реформ у Росії політичного засобу?

1. Поняття популізму

«Популюс» у перекладі з латинського - «народ». Від цього кореня в європейських мовах утворилося багато слів, у тому числі й у російській мові слова «популярність», «популярний». Однак при всьому співзвуччі популярність не тотожна популізму.

Популізм — поняття, що виражає різні явища. Популізмом називалася, зокрема, французька літературна школа кінця 20-х років XX століття, що декларувала реалістичне зображення побуту міської і сільської бідноти, але фактично була різновидом натуралізму. Популізмом називалися і дрібнобуржуазно-селянські течії, і суспільні рухи в регіонах «запізненого», порівняно нерозвиненого капіталізму. Першим великим і систематизованим варіантом ідеології популізму в Росії було народництво. Популізм виявляється й в області національно-визвольного руху, і в зовнішньополітичній сфері, і т.д.

У даній статті ми обмежимося лише розглядом популізму як сугубо політико-правового феномена, «, що бере участь» у боротьбі за владу. Під цим кутом зору популізм можна визначити як висування нереалістичних, але популярних у конкретній ситуації гасел і обіцянок для досягнення визначених політичних цілей. Популізм, відзначається в політологічному словнику, це «діяльність, що має метою забезпечення популярності в масах ціною необґрунтованих обіцянок, демагогічних гасел і т.д. Популіст у сучасній політиці •— діяч, що заграє з масами» . Популізм є по суті справи використання групами обличчя, окремими лідерами у своїх інтересах пануючих поглядів, настроїв людей, що склалися під впливом тих чи інших обставин.

1.1 Про генезис популізму

У політичному лексиконі термін «популізм» виник вперше в США наприкінці XIX століття. Америка переживала тоді один із самих бурхливих періодів своє історії. Йшла швидка індустріалізація країни. Росли міста. Стрімко підсилювалися позиції великого капіталу, наростала класова боротьба, йшов підйом фермерського і робітника рухів. Невдоволення населення, його недовіра до традиційних політичних партій — республіканської і демократичний,— поперемінно стояли у влади, привело до усвідомлення необхідності створення незалежної, самостійної партії.

Таку партію створили в 1891 році і назвали «популістської», тобто «народної». Уже на президентських виборах 1892 року нова партія завоювала 9% голосів. Її програма містила в собі ряд традиційних вимог фермерів і робітників:

державний контроль над залізницями; 8-вартовий робітник день;

прямі вибори президента, віце-президента і сенату США; пільгові умови продажу вільних земель фермерам і т.д.

Однак, будучи невизначеним по своєму складі, цей політичний рух не змогло існувати самостійно. У 1896 році воно влилося в демократичну партію, підтримавши на президентських виборах У. Брайана, висунутого від демократів. З ім'ям названого політичного діяча зв'язане остаточне твердження терміна «популізм» для позначення політичного плину і набору тактичних прийомів до політичній боротьбі, зв'язаних з апеляцією до повсякденної свідомості мас, зі спробами підбудуватися під їхні вимоги, використовувати такі риси повсякденної свідомості, як спрощеність представлень про громадське життя, безпосередність сприйняття, максималізм і схильність до простих і однозначних політичних рішень.

У популізмі Брайан побачив засіб залучення на свою сторону широких мас. У 1896 році він зробив на цьому головну ставку в президентській кампанії. Він метав грім і блискавки на адресу «повернув Уолл -стрита», намагався представити свою боротьбу за Білий дім як війну за святу справу, а себе — як нового месію, марнував праворуч і ліворуч різні обіцянки й обіцянки фермерам і робітникам. За цієї, часто демагогічної, завісою обіцянок ховалися політичні амбіції самого Брайана і знуджених по владі демократів, а також прозаїчні розрахунки ряду представників великого капіталу. Так, за Брайана виступали власники срібних рудників зі штатів Середнього Заходу, для яких одне з головних вимог демократів — вільне карбування срібної монети — означало перспективу надзвичайного збагачення. Брайану не удалося домогтися перемоги (багатьох злякала його антимонополістична фразеологія), але популізм як політичний прийом довів свою ефективність: демократи набрали на 1 млн. голосів більше в порівнянні з попередніми виборами і були як ніколи раніш близькі до перемоги. Так виник популізм в Америці 2.У XX столітті він особливо яскраво проявився в 30-і роки в тих же Сполучених Штатах. Це був час так називаної «великої депресії», що наступила слідом за світовою кризою в економіці 1929—1933 років. Ставши самим тривалим і руйнівної в історії капіталізму, викликавши безпрецедентне падіння життєвого рівня населення, криза збудив суспільні пристрасті, привів до нового підйому популізму. Ці роки були «золотим століттям» для популістських лідерів, і популістськими засобами користалися в багатьох інших країнах Заходу. Застосовували їх, зокрема, нацисти в Німеччині.