Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості, соціальних верств, соціальних груп, націй, міжнародних співдружностей

ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИ

Функціонування людини в політичному житті детерміноване необхідністю задоволення політичних потреб: участі в формуванні та вдосконаленні політичної системи, в діяльності партій, різноманітних суспільно-політичних утворень, у вираженні громадянської думки тощо.

Психологічно політична активність особи зумовлена людською потребою належати до соціуму, ідентифікувати себе зі своєю нацією, певною соціальною групою, партією, організацією. Часто-густо людина прилучається до політики, щоб стати саме частиною групи, осягнути почуття "ми". Це позбавляє самотності, дає відчуття сили і здатності впливати на хід політичних процесів (О. Шестопал).

З політичних потреб випливають політичні настанови — активне, дієве ставлення індивіда до різноманітних політичних інститутів, політичних проблем, подій тощо. Політичні настанови складаються як із афектних (емоційних), так і з когнитивних (заснованих на знанні) елементів. Знання механізму формування настанов дає змогу впливати на них з метою зміни напрямів.

Біхевіористський напрям (один із головних у сучасній політології) політичні потреби і настанови індивідів виводить з природних властивостей людини. Прагнення до влади вважається домінуючою рисою людської психіки і свідомості, визначальною формою соціальної активності людини. Повністю з таким твердженням погодитися не можна, оскільки політична людина вилучається з контексту розвитку суспільства. Політичні потреби, зумовлені ними інтереси є явищем соціальним. Вони не властиві всім людям і не обов'язкові в системі цінностей кожного. Навіть у тих випадках, коли вони є, неоднакове їх місце та пріоритетність у ціннісних орієнтаціях окремих індивідів. Тому homo politikus, тобто політична людина — один із різновидів особи в межах того чи іншого її типу. І зміст політичності особи зумовлений конкретними умовами її буття.

Сказане не заперечує того, що зміст політичної діяльності визначається особистістю людей, яка включає не тільки систему соціальне значимих рис, що характеризують людей як членів того або іншого суспільства чи спільності. Істотним фактором виступають також індивідуальні психологічні риси особи. Б.Рассел писав, що людські пристрасті та індивідуальні здібності грали в політичній історії головну роль. Мабуть, що стосується головної ролі, то це занадто, а що істотна, а за відповідних умов, може, і вирішальна роль, то це справді так.

Формування політичних інтересів і настанов — складова політичної соціалізації людини. Під останньою розуміється процес входження людини в політику. В політичній соціалізації індивіда виділяються дві фази: політична адаптація та інтеріоризація. Перша означає пристосування індивіда до соціально-політичних умов, до ролевих функцій, політичних норм, що складаються на різних рівнях життєдіяльності суспільства, до соціальних груп — суб'єктів політики, до соціальних інститутів, тобто всього того, що створює політичне оточення людини, середовище, в якому вона живе. Друга стадія — інтеріоризація, тобто засвоєння індивідом політичних цінностей і настанов, норм і взірців політичної поведінки, властивої тій чи іншій соціальній спільності.

Згідно з поглядами Т. Парсонса, соціалізація є передумовою інституалізації — процесу, завдяки якому складаються і зберігаються соціальні системи. Тому проблемі політичної соціалізації західні політологи надають виняткового значення.

Вона розглядається як істотний фактор стабілізації політичної системи в концепції "політичної підтримки", як умова нормального функціонування політичного механізму в ролевій теорії політики, а також має значну практичну вагу.

Стратегія засвоєння механізмів політичної соціалізації увійшла в політичні програми консерваторів і лібералів, лівих і правих радикалів, численних партій і суспільно-політичних рухів. І це природно, оскільки політична соціалізація може бути використана як надійний і досить тонкий інструмент політичного контролю, засіб насаджування особі потрібних панівним групам політичних цілей і цінностей, причому не помітний для самої людини і такий, що не викликає у неї почуття протесту і відповідних дій.

Політична соціалізація передбачає формування певної політичної позиції індивіда. В поняття політичної позиції включаються: емоційне ставлення до політичних явищ і процесів: переконання щодо політичних явищ, системи політичних цінностей; схильність до політичної діяльності.