Соціально-політичні передумови характеристики виборчого процесу в областях Подільського регіону

Одним з важливих елементів розвитку українського суспільства на сучасному етапі є формування повноцінної зрілості політичної культури населення. В різних реґіонах України вона сьогодні перебуває на різних рівнях становлення. Досить своєрідною вона є в подільських областях (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області). Під впливом різноманітних факторів ця територія незважаючи на відносну компактність характеризується значними відмінностями електоральних уподобань населення.

Сучасна суспільно-географічна, політологічна література приділяє далеко не другорядну роль окресленій проблематиці. Останнім часом в даній царині активно працюють такі вітчизняні географи, як М. Багров, М. Дністрянський, О. Топчієв, О. Шаблій; більш чисельним виглядає перелік вчених, що займаються даною проблематикою з політологічної точки зору – Т. Батенко, В. Дергачов, К. Кидань, В. Кремінь, В. Мадісон, М. Томенко, В. Шахов, Ю. Шведа та ін. Суспільно-географічні праці присвячені переважно проблематиці геопросторових аспектів виборчого процесу, аналізу чинників, що визначили електоральну прихильність та виборчу активність населення певних територій.

Сучасні прояви електоральних процесів мають чітке причинно-наслідкове обґрунтування. Насамперед в окреслених областях вирішальну роль мають чинники, які ми об’єднуєм як соціально-політичні.

Особливо значний вплив на виборчий процес має історичний чинник. Відомо, що в історико-географічному плані Поділля є єдиною етнічною територією з довготривалим спільним історичним розвитком (включаючи княжі часи, козаччину і аж до XVIIIст.). Як єдина адміністративна одиниця виступає вона і в нормативно-правових актах того часу (Поділля, Подільське воєводство тощо.). Проводячи свої дослідження, відомі українські вчені С.Рудницький та В. Кубійович відносили їх до центральних українських земель (у С.Рудницького –“черенні землі”). Але ситуація змінюється продовж XIX – ХХ ст. Початком такого дистанціювання в розвитку стали поділи Польщі у кінці XVIII ст., коли правовим полем могутніх тоді держав, Поділля було розділене між Російською та Австро-Угорською імперією. Кордоном в межах даної історико-географічної землі було обрано р. Збруч з її субмеридіональним простяганням.

Впродовж двох століть це визначало суспільний розвиток території. В першу чергу це етнонаціональний склад. За даними радянських переписів частка росіян в областях та районах, що входили до складу російської імперії, а потім – Радянського Союзу складала понад 6%, в той час як в Тернопільській області, що пізніше опинилась у складі радянської України, їх частка складає 2%. На сьогодні це не відбилось в якихось міжнаціональних конфліктах, але знайшло своє відображення у рівні аполітичності населення східного Поділля, пригніченості політичного плюралізму на цих територіях. В результаті населення цих територій не лише проявляє часткову симпатію лівим та лобійованим урядовими колами кандидатам, а й загалом орієнтується на підпорядкування зовнішньої політики національним інтересам України, (це загалом позитивний момент), розширення співробітництва з країнами СНД, особливо з Росією та Білорусією, як з політичними союзниками. Водночас, рівень політичної культури на заході Поділля (Тернопільська область) сформувався значно раніше – перші вибори в Австро-Угорській імперії, до складу якої входило Тернопілля, відбулися в 1848р. До 1939 р. тут активно розвивалась багатопартійна система, що також наклало свій відбиток на рівень політичної свідомості населення.

Підтримка певних кандидатів, партій чи блоків залежить від духовно-культурного рівня; насамперед мається на увазі його релігійність та освідченість. Взаємини між релігійної сферою та державою в Україні ніколи не були простими, а на такій різноорієнтованій в духовно-культурному плані території як Поділля, тим більше. І хоча греко-католицька та православна конфесії, що переважають на даних територіях, генетично виходять з однієї християнської церкви, але рівень релігійності населення в даних областях є різним. В деякій мірі це пов’язано з адміністративним підпорядкуванням та адміністративно-територіальною організацією конфесій, яка завжди була під пильним поглядом політичних режимів. Прослідковується пряма залежність між часткою греко-католиків в субрегіонах і прихильністю до націонал-державницьких ідей: адміністративних районах Тернопільської області (крім Кременецького, Шумського районів) частка греко-католиків коливається від 73% до 45% і на виборах 1990-2004рр. демократичні сили тут підтримувало не менше 88% виборців. Ще яскравіше це можна прослідкувати на прикладі Хмельницької області. В прикордонних з Тернопільською областю, але периферійних відносно Хмельницького, районах (Теофіпільському, Городоцькому, Чемеровецькому, Кам’янець-Подільському) частка греко-католиків складає до 11% і на останніх виборах (грудень 2004р.) демократичні сили підтримало від 55 до 71% виборців.Підтверджує цей висновок і ще один непрямий факт: в напрямку на схід кількість релігійних громад зменшується (Тернопільська обл. –1540, Хмельницька обл. – 1210, Вінницька – 1086), а частка неорелігійних громад, а відповідно і їх прихильників збільшується (Тернопільська обл. –127, Хмельницька обл. – 198, Вінницька – 198). В цьому ж напрямку зростає прихильність електорату до ідей космополітизму та інтернаціоналізму.

Традиційно на заході України (сюди можна з впевненістю віднести Тернопільську область) високий рівень освіти. Він визначається передусім часткою тих, хто навчається у вищих та спеціальних вищих навчальних закладах. Найвищий цей показник у Тернопільській області – 380 осіб в розрахунку на10 тис. населення, а найнижчий – у Вінницькій – 190 осіб. Із заходу на схід не лише змінюється прихильність до націонал-демократичних ідей, а й зростає рівень негативістського електорату та група абсентеїстів (ті, що не беруть участі у виборах, але мають право голосу).