Політичний портрет Кравчука
Політичний довгожитель Леонід Кравчук виходить на нове коло публiчної діяльності. Незважаючи на свій вік (73 роки), саме перший Президент став тим локомотивом, який потягнув голубий вагон СДПУ(о) до станції «Парламентські вибори-2006», не подолав 3% бар’єр, не потрапив до Верховної Ради, але і далі залишається активним політичним діячем.
Якщо на минулих виборах Леонід Макарович був лише одним з облич, які «прикрашали» список есдеків, і замикав їх першу п'ятірку (йшов після Медведчука, Прошкуратової, Зінченка й Рябіки), то на виборах 2006 року він виступав як лідер політичної партії.
Ще перед установчими зборами ГФОУ Леонід Кравчук розповів журналістам, що «амбітні завдання, які ми поставили, вимагають від нас мати політичне представництво в парламенті. І ми цього не приховуємо. Ми будемо стимулювати партії, які нас підтримують або приєднуються до нас, ...щоб вони йшли на вибори, створили свої фракції в парламенті» (цитата за «Киевскими ведомостями»).
Таким чином СДПУ(о) мав намір стати не просто «вовком в овечій шкурі», а одним із центрів опозиційної блокотворчості на виборах-2006.
Завдань, як каже екс-Президент, у нього та його партії три: «перше — зупинити той розкол, який поглиблюється в Україні між сходом і заходом, між конфесіями, між національними меншинами...», «друге — забезпечити контроль за владою...», «і третя проблема — больові точки. Ми хочемо зробити все, щоб під час виборів і взагалі в політиці припинили експлуатувати загальнонаціональні теми й проблеми — церкву, мову, етнічні відносини, російський вектор, натовський тощо».
Почувши від Леоніда Макаровича ці пояснення можна здивуватися. Як видно, нова опозиція бере на озброєння «об'єднавчі» методи опозиції колишньої, але навіть не намагається підвести під свою піар-діяльність гідну програмову базу. І знову намагається взяти «на ура».Пригадуєте політичні ролики перед виборами-2004 — про поділ України на три сорти? Скільки вже говорено-переговорено, що це якраз есдеківські штабісти запропонували таку технологію, із розмальовуванням карти України трьома кольорами. На ту макуху, розтиражовану по ТБ і у вигляді листівок, більшість виборців не повелася. Чи Леонід Макарович гадає, що такий «об'єднавчий» трюк пройде з другого разу, пропонований уже не від імені Януковича, а від Кравчука? Авжеж, лише наївний може повестися на назву — «Об'єднаймо Україну». Насправді ж очевидно, що об'єднувати екс-Президент зібрався ніяку не країну, а лише частину опозиції — проти чинної влади. І «об'єднавчі процеси» сивий лис Кравчук обстоює лише на словах. Насправді ж його (чи то пак есдеківський) форум береться «клеїти» до себе окремо взяту частину електорату — антиющенківську та ту, що розчаровується в Ющенкові та його команді. А про порозуміння із тими, хто підтримує «помаранчевого» Президента (а таких, попри все, лишається ще багато), зовсім не йдеться. Та й подумайте логічно: чи можна об'єднувати націю, яка пройшла через Майдан, на платформі опозиційності до ставленика Майдану?
Леонідові ж Макаровичу байдуже, є логіка в його програмі чи немає. Для нього та його партії зараз на першому місці — жорстка опозиційність, і квит. На початку осінньої сесії парламенту Леонід Кравчук заявив, що очолювана ним фракція СДПУ(О) «відмовляє новій владі в будь-якій довірі». Ще на початку вересня Леонід Макарович (який, виходить, уже забув про свої літні обіцянки залишити пост лідера фракцiї есдеків у ВР) застерігав із парламентської трибуни: «пам'ятайте — Україна має досвід дострокових президентських виборів». (Це про те, як у 1994-му змусили піти самого Кравчука. Виходить, через 11 років ображений Кравчук погрожує Ющенкові в аналогічному стилі, і не чимось, а імпічментом. Принаймні саме до цієї теми підводив Леонід Макарович, коли починав розкручувати маховик скандалу з фінансуванням «помаранчевої» виборчої кампанії міжнародним олігархом Березовським). Що ж до послідовної позиції есдеків — чим гірше, тим краще, — то, скажімо, у випадку з призначенням Єханурова Леонід Кравчук кілька разів повторював, що принципово не голосуватиме за «ющенківського» кандидата у прем'єри, хоч би той був навіть ангелом.
Цікаво додати, що саме Леонід Кравчук (на пару з колегою по партії і фракції Володимиром Зайцем) ініціював прийняття Верховною Радою Закону «Про внесення змін у Кримінально-процесуальний кодекс України (щодо клопотання народних депутатів України про узяття на поруки)». Йдеться про те, що невелика група парламентських «дружбанів» може запросто «відмазати» з тюрми потрібну людину. Хоч Колесникова, хоч Різака, та хоч Чикатила! Президент цей закон, проштовхнутий через ВР, заветував. I це стало приводом для СДПУ(о) ще раз «наїхати» на Ющенка.
Далі — більше. На початку року Леонід Макарович чесно визнавав, що на революційний Майдан не ходив — чи то боявся, чи то вважав демократичний підйом мільйонів людей банальною «заварухою»... А тепер у його словах майданна риторика ну просто через слово!
Ось і в інтерв'ю «5-му каналу» Кравчук відзначив: «Створивши Майдан, влада дала зрозуміти народу, що її можна змінити». «Є процедура відсторонення від влади, є закон, і люди, які, якщо їх доводять до критичного стану, піднімаються, йдуть до влади і говорять: взялися не за свою справу», — заявляє «об'єднувач України».