Авторитаризм в країнах Азії, Африки та Латинської Америки: процес та еволюція

5.Відмовлення від тотального контролю над суспільством, чи невтручання обмежене утручання у внепо-литические сфери і насамперед у эко-номику. Влада займається головним об-разом питаннями власної безопас-ности, суспільного порядку, оборони, зовнішньою політикою, хоча вона може впливати і на стратегію розвитку, прово-дить досить активну соціальну політику, не руйнуючи при цьому меха-низмы ринкового саморегулювання.

6.Рекрутирование політичної еліти шляхом кооптації, призначення зверху, а не конкурентної электораль-ной боротьби.

З огляду на ці ознаки автори-таризма, його можна визначити як не-обмежену владу одного чи обличчя групи облич, що не допускають полити-ческую опозицію, але автономію особистості, що зберігає, і суспільства у внеполитических сферах. При автори-тарной політичній системі запреща-ются лише визначені, головним обра-зом політичні форми діяльності, в іншому ж громадяни звичайно свободны. Авторитаризм цілком сполучимо з повагою всіх інших, крім політичних, прав особистості. У той же час в умовах авторитаризму громадяни не мають яких-небудь інституціональних гарантій своєї безпеки й автономии (незалежний суд, опозиційні партії і т.д.)

Способи легитимизации влади.

Авторитарні політичні системы дуже різноманітні. Це монархии, деспотичні диктаторські режимы, військові хунти, популістські системы правління й ін. Авторитарні уряди можуть домагатися призна-ния не тільки силою, за допомогою массо-вого винищування але і більш гуманними засобами. Протягом тисячоріч вони спиралися головним чином на тра-диционный і харизматичний способи легітимації. У XX в. з метою легитима-ции широко використовується националисти-ческая ідеологія. Більшість автори-тарных режимів у Азії, Африці і Ла-тинской Америці виправдували своє су-ществование необхідністю нацио-нального звільнення і відродження.В останні десятиліття автори-тарные політичні системи дуже часто використовують деякі демократические інститути вибори, плебисци-ты і т.п. для переказу собі респекта-бельности в очах міжнародного з-суспільства і власних громадян, укло-нения від міжнародних санкцій. Так, наприклад, неконкурентні чи полукон-курентные вибори використовувалися авторитарными чи напівавторитарними ре-жимами в Мексиці, Бразилії, Південній Кореї, Казахстану, Росії і багатьох дру-гих державах. Відмітною рисою таких виборів є обмежена чи лише видима конкурентность (ко-гда всі кандидати бажані владі) кон-курентность, повна чи часткова кон-тролируемость владою їх официаль-ных підсумків. При цьому у влади сущест-вует багато способів забезпечити собі формальну перемогу: монополія на засоби масової інформації, отсеи-вание неугодних облич ще на стадії ви-руху кандидатів, пряма фальси-фикация чи бюлетенів результатів голосування і т.п. У період після другої світової війни і, особливо, в останні десяти-річчя авторитарний політичний лад найчастіше носить перехідний характер і орієнтується, хоча б формально на перехід до демократії.

Сильні і слабкі сторони авторитаризму.

Наприкінці 80 початку 90-х рр. значно зріс науковий і полити-ческий інтерес до авторитаризму в зв'язку з крахом переважно тоталитар-ных політичних систем у більшості комуністичних держав світу. По-катування багатьох з них, у тому числі і Рос-ці, швидко, у дусі більшовицьких кавалерійських атак увести демокра-тию без наявності необхідних для неї суспільних передумов не увенча-лись успіхом і спричинили за собою мно-гочисленные руйнівні последст-вия.

У той же час цілий ряд автори-тарных держав (Південна Корея, Чилі, Китай, В'Єтнам і ін.) практично про-демонстрували свою економічну і соціальну ефективність, довели здатність сполучити економічне процвітання з політичної стабильно-стью, сильну владу з вільною економікою, особистою безпекою і порівняно розвитим соціальним плюралізмом. Авторитаризм іноді определя-ют як спосіб правління з ограничен-ным плюралізмом. Він цілком Совмес-Тим з економічним, соціальним, культурним, релігійним, а частково і з ідеологічним плюралізмом. Його вплив на суспільний розвиток має як слабкі, так і сильні сторо-ны. До числа слабких відноситься повна залежність політики від позиції глави держави чи групи вищих руково-дителей, відсутність у громадян возмож-ностей запобігання політичних чи авантюр сваволі, обмеженість інститутів артикуляції, політичного вираження суспільних інтересів.

У той же час авторитарна по-литическая система має і свої досто-инства, що особливо відчутні в екстремальних ситуаціях. Авторитарна влада має порівняно високу здатність забезпечувати политиче-скую стабільність і суспільний по-рядок, мобилизировать суспільні ресурси на рішення визначених за-дач, переборювати опір поли-тических супротивників. Усе це робить її досить ефективним засобом проведення радикальних суспільних реформ.