Політичні проблеми людства
Принцип непорушності державних кордонів полягає у міжнародно-правовому визнанні існуючих кордонів держав, у відмові від будь-яких зазіхань на ці кордони. Цей принцип є підставою для заперечення територіальної експансії у будь-якій формі. Його значення стає зрозумілим, коли згадати, що у минулому прагнення до захоплення чужих територій, до перекроювання державних кордонів, зазіхання на чужі території, війни між державами вважалися правомірними елементами державної політики.
Принцип територіальної цілісності покликаний виключити насильницьке загарбання або зміну приналежності іноземних територій, а також заборонити протиправне використання іноземних територій або завдання їм шкоди.
У Статуті ООН принцип мирного врегулювання суперечок сформульований так: “Усі члени Організації Об”єднаних Націй розв”язують свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, бепеку і справедливість .”
Формування принципу невтручання належить ще добі буржуазних революцій. Воно відбувалося у протиборстві з прагненням деяких держав піднести втручання у внутрішні справи до рівня правила міжнародного спілкування. Статут ООН накладає на всі державні та інших суб”єктів міжнародного права зобов”язання не втручатися безпосередньо чи опосередковано хоч би то з яких причин у справи, які належать до внутрішньої компетенції якоїсь іншої держави. Для цього принципу хочу лише нагадати, що і досі у міжнародних організаціях, світових товариствах існує кваліфікація держав на : першого, другого, третього, четвертого світу.
Але знов ми маємо дуже “гарний”, “якравий” приклад втручання “демократичних” Сполучених Штатів у внутрішню політику Югославії. Хто дозволив Штатам впливати збройними атаками на президента Югославії, що до його рішення заборони відокремлюватися Чорногір”ю? А результат - загинули невинні люди.
Сучасну добу характеризує утвердження принципу поважання прав людини як одного з головних принципів міжнародного права, хоча саме поняття “права людини” було введене у політико-правовий вжиток ще у революційну добу кінця XVIII сторіччя. У сучасному звучанні цей принцип містить універсальне, тобто загальне для всіх, міжнародно-правове зобов”язання держав незалежно від їхніх політичних, економічних, соціальних систем та від рівня їхнього розвитку поважати й дотримуватися прав людини та головних свобод усіх індивідів без розрізнення раси, статі, мови, релігії тощо.
Для цього принципу хочу лише нагадати, що і досі у міжнародних організаціях, світових товариствах існує кваліфікація держав на держави: першого, другого, третього, четвертого світу (прошу зауважити, що нашу “патрію”-Батьківщину відносять саме до цього світу) . То, що ж ми можемо казати про дотримання прав людини та головних свобод усіх індивідів без розрізнення раси, статі…
А на додаток розглянемо найцікавіши погляди на екологічно-правові проблеми. Цікавим є те що у світовому товаристві за забруднення довкілля держави сплачують гроші на його охорону пропорційно забрудненню. Тобто викинули Ваші заводи гази, від транспорта сморід більше ніж у сусіда, дірев вирубаєте більше ніж інші -–от і коштів сплачуєте більше. Але хочу Вас попросити пригадати таку українську приказку “Чисто не там де приберають, а там де не смітять”.
Мені вважається, що екологічні проблеми можливо вирішити, якщо усі держави перейдуть на альтернативну енергію, електричні машини, тара буде багаторазового використання, перед тим, як зрубати дерево будуть висаджувати два . Але іноді здається, що усе це лише мрії.
4.Висновки
1.Загальне.Перелічені принципи сучасного міжнародного життя являють собою життєвий імператив, нагальну вимогу, яка зумовлює подальше існування людства. Невиконання цих принципів (що по суті зараз і робить людство) призведе до тяжкіх наслідків для людства.
2.Казуси.Міжнародне право, його договора, рішення, акти ратифікаються не всіма державами. Виникають казуси.3.Політика.Головна проблема у тому, що існують не тільки держави, а й міжнародні товариства, які порушують усі норми міжнародного права. Для цього вони використовують силу, гроші, владу і авторитет. А також суто внутрішня проблема держав у тому, що чиновницький аппарат розкрадає гроші виділені на вирішення проблем, або направляє їх у ту галузь, яка є більш цікавою для них в економічному розрізі.
4.Війна.Поки існують держави, групи держав, класи, нації,інші соціальні групи, які будутьпрагнути досягнути певних політичних, економічних, ідеологічних та інших цілей буде використовуватися збройна боротьба.