Етно-релігійні і політичні причини конфлікту у колишній Югославії

У косовських подіях на боці РФ опинився комуністичний Китай та деякі інші країни. Це підсилює тенденцію до реставрації біполярності. Але чи є можливою її справжня реставрація в повних масштабах? Одного бажання прихильників російського імперіалізму тут недостатньо. Потрібні відповідні умови економічного, соціального, науково-технологічного розвитку, в чому РФ є відсталою країною. Динамічний розвиток китайської економіки все ж є вторинним. Він побудований на відкритті країни світові, на включенні держави в глобальні макроцивілізаційні процеси, в яких головну роль відіграють провідні світові потуги – США, Японія, країни ЄС. У залученні до цих процесів не менш зацікавлена і РФ.

Новий міжнародний порядок

Слід визнати, що світ справді входить у стадію формування нового світового порядку, в якому домінуватиме система міжнародного права (відповідним чином оновлена й розвинена), що має ефективну силову підтримку з боку геополітичної парадигми євроатлантичного взірця (в яку може, до речі, бути включена і РФ, а також на певних умовах – і Китай). Косовська криза свідчить про тенденцію формування в Європі нової системи безпеки навколо НАТО. Вона може бути більш дієвою, оскільки, на відміну від ОБСЄ, спиратиметься на військово-політичну потугу західної цивілізації.Захід уперше за останні роки поставив під сумнів сформований у Європі баланс сил. Політика НАТО (у першу чергу США) свідчить, що Альянс усерйоз розглядає перспективу формування нового світового порядку за допомогою військового втручання, при якому чинні нині основні міжнародні інститути будуть скасовані або їхня роль значною мірою зменшиться. Ідеологи НАТО висловлюють думку, що не тільки НАТО, але й усі держави і міжнародні організації мають адаптуватися до нових викликів безпеки, отже й міжнародне право повинно адаптуватися до нових умов.

Геополітика завжди будується на реальному стані речей, на реальних балансах сил, інтересів і можливостей, як у глобальному вимірі, так і в регіональному або національному. З іншого боку, розвиток міжнародної ситуації та формування того або іншого світового порядку не може визначатися лише силовими схемами. Жодне суспільство не здатне існувати лише завдяки силі. Навіть найпримітивніша спільнота виробляє закони, норми та звичаї, порушення яких підлягає покаранню. Скільки існує людське суспільство, стільки Сила корелює з Правом. Характер побудови та ефективність суспільства визначається їх співвідношенням і спрямуванням. Вони можуть суперечити одне одному, вступати у взаємодію або конфронтацію, але можуть також і взаємно себе підтримувати. Найбільший рівень домінації силових механізмів у суспільному житті демонструє тоталітарне суспільство імперського типу, максимальний рівень панування правових механізмів можна спостерігати в розвинутих демократичних суспільствах.

Міжнародна спільнота – це складно побудований соціум, суб’єкти якого встановлюють правила взаємодії між собою та у ставленні до інших елементів реальності. В правовому розумінні взаємини між елементами цієї спільноти – це насамперед міждержавні відносини. Лише держава є правовим суб’єктом міжнародного життя, вона презентує інтереси власних громадян у міжнародній спільноті і захищає їх від можливих загроз, що можуть виникнути зовні. Але суб’єктом геополітики може бути не тільки й не стільки конкретна держава або сукупність держав. В історії людства можна зафіксувати певні усталені геополітичні формації, дія яких простежується упродовж століть і не обмежена кордонами окремих державних утворень.

Фактично ми спостерігаємо речі, що не вкладаються в межі звичайного історичного процесу, тобто опису подій та їх впливу на окремий народ, країну, державу або деяку їх регіональну констеляцію. Трансісторичні процеси не так помітні, як історичні, і важко піддаються опису, а отже, вони легко можуть бути піддані міфологізації. Можна, зокрема, припустити, що швидше саме в міфологіях народів, а не в їх історичних самоописах зафіксовано події трансісторичного гатунку.

Якщо історія має власного суб’єкта (герой, народ, держава або щось таке, що активно діє і спрямовує події), то за певних умов можна припустити й існування трансісторичного суб’єкта. Власне, біблійний Бог іудеїв – це певна фіксація уявлень про загальну цілеспрямовуючу волю, що веде обраний народ через століття й через континенти до певної трансісторичної мети. В традиційній геополітиці рисами суб’єкта наділяють такі міфологічні утворення, як Море і Суша, що ведуть між собою вічну боротьбу, а їх сучасним втіленням є євроатлантична і євразійська суперпотуги. В геополітичних уявленнях С. Хантингтона рисами суб’єкта наділено цивілізації, що не менш міфологічно, хоча це й грунтується на певних історичних реаліях.

Зрештою, найбільш абстрактним геополітичним (трансісторичним) суб’єктом виступає сила, держава, тобто, певна концентрація політичної, економічної, військової, духовної міці, що сформована у вигляді волі, ідентифікує себе як активну силу, має свої особливі інтереси, систему цінностей, ідеологію, яка послідовно й цілеспрямовано здійснює довгострокову стратегію встановлення власного контролю над світовим простором.