Геополітика

Власне, французька школа геополітики корисна нам і тим, що вона розробляє надзвичайно важливу для України проблему геополітичних кордонів. На думку французького геополітика Мішеля Фуше, будь-який кордон є “штучним” в тому сенсі, що він відображає співвідношення конкретних сил на даний момент. Кордони не є тільки міждержавним явищем; всередині самої держави пролягає величезна кількість кордонів між регіонами, соціальними і культурними групами. Фуше стверджує, що не існує вічних кордонів – вони встановлюються, переносяться і уточнюються виходячи як з історичних передумов, так і балансу сил в регіоні. Характерно, що французька школа геополітики відкидає традиційну проблематику “геополітичної потуги”, сприймаючи її як тоталітарну. Натомість, французи пропонують розглядати проблему геополітичних конфліктів, які можна розглядати як зіткнення саме соціальних інтересів.

Звужуючи предмет геополітики і локалізуючи його в межах однієї держави, ми отримуємо інструментарій, який більше орієнтований на методи державного регулювання на власній території, ніж на проектування геополітичної могутності назовні. З огляду на це внутрішня геополітика орієнтована на розгляд ряду проблем, які пов’язані з системою функціонування державної влади, регіональної політики і системи соціальних відносин, які притаманні даній території. Відтак, зробивши величезне коло – від географічного детермінізму, через геополітичні схеми планетарного масштабу до великої геополітики – ми знову повертаємося до оригінального розуміння геополітики, до “малої” геополітики, яка орієнтована саме на внутрішні ресурси держав.Виходячи з гуманістичного спрямування французької школи, внутрішню геополітику пропонується розглядати як конкретні кроки держави, орієнтовані на впорядкування внутрішнього простору держави у спосіб, який би максимально сприяв самореалізації людини. Разом з тим, внутрішня геополітика зорієнтована на виявлення структурних елементів, які можуть бути потім конвертовані в геополітичну потужність, тобто в ті елементи, які вже проектуються назовні.

2. Сучасні підходи до визначення геополітики

В сучасній геополітичній думці можна зустріти визначення геополітики як „техніки політичного проектування”.

Згідно з ним, геополітика націлена на:

1) відкриття в багатоманітності географічних даних певних політичних можливостей – як позитивних, так і негативних;

2) з’ясування таких комбінацій цих даних, які дозволили б своєрідно „заземлити” деякі суспільні запити і проблеми у спосіб надання їм чітких територіальних контурів;

3) пропозицію вирішення таких проблем у формах просторового дизайну, які або пронизані відносинами протистояння/співробітництво, суперництво/кооперація, панування/підпорядкування, або ж передбачають усунення таких відносин.

Фіксуючи здатність геополітики „оригінально оперувати з різнорідними знаннями”, зазначене визначення знімає опозицію між класичною і сучасною геополітикою, оскільки передбачає можливість перетворення будь-якого фактора на фактор геополітичний, тобто такий, що може забезпечити перетворення географічного об’єкта на певну привабливу політичну програму, надавши простору якості „ставки” (Р. Арон).

Зважаючи на завдання такого перетворення, економічні чинники і стають геоекономічними, суто територіальні – геостратегічними, культурні – геокультурними, історичні – геоісторичними і так далі. „...варто було б уникати словесних конструкцій, які розміщують геоекономіку і геостратегію на одному таксономічному рівні з геополітикою, лишаючи останньої сенсу, і, навпаки, використовувати контексти, які описуюють поєднання геостратегічних і геоекономічних (а також геокультурних) прийомів і технологій для вирішення національних геополітичних завдань” (Р.Арон).

3. Українські пріоритети в геополітиці

Геополітичні фактори належать до тих реалій, що утворюють своєрідне "навколишнє середовище" кожної держави, яка прагне визначити свій політичний курс. Вони безпосередньо впливають на національні інтереси, вступають з ними у взаємодію. Усвідомлення національних інтересів, їх розуміння та зведення до злагодженої несуперечливої системи мусить бути за умови обов'язкового врахування сучасної геополітичної ситуації. Тільки тоді можливе чітке визначення національне державних цілей, обгрунтування пріоритетних завдань, правильного співвідношення питань стратегії і тактики в межах обраного політичного курсу.