Системні ризики: нелінійний підхід

Т = С • М, де

С — міцність індивідуального контакту, обумовлена силою зчеплення (у соціальній системі визначається узгодженням інтересів різних прошарків населення у таких сферах, як виробництво і розподіл прибутку, охорона правопорядку і громадська безпека, соціальні відносини, соціальне забезпечення тощо); М — визначає топологію структури (кількість зв’язків, що існує в одиниці об’єму, концентрацію дисперсної фази, кількість контактів з сусідами тощо (у соціальній системі — це мовні зв’язки, культурні (b), релігійні (r), політичні (p), історичні (i), спільності долі (c), етнічної самосвідомості (e) тощо). Саме ця величина, що уособлює топологію суспільства, концентрує нелінійність системи.

М = f (b, r, p, i, c, e, ...)

Самоорганізація суспільно-політичної системи (як її саморозвиток) передбачає як механізм самоуправління та самоконтролю моніторинг саморегулювання і коригування залежно від зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Але коригування можливе лише на етапах, коли система переходить до стану зростання впорядкованості. При цьому складна відкрита система не може сприйняти не властиві їй функції (принцип Ле-Шательє). Тобто суспільству як відкритій системі, окрім флуктуативності, притаманні також режими, за якими система знаходиться у нерівноважному або наближеному до рівноваги (квазірівноважному) стані.

Врешті-решт, є такий стан, коли йдеться про незворотність процесів, що відбуваються у відкритих системах. Це особливо важливо нині з огляду на заклики щодо піднесення рівня діяльності СНД за досить старими принципами. Враховуючи системологічні засади, така спільнота може бути успішною лише за умов, коли її функціонування ґрунтуватиметься на прозорих (відкритих) принципах, відповідатиме еволюційним устремлінням усіх партнерів. Йдеться про те, що у закритих системах відбувається зростання ентропії — міри хаосу. Закриття будь-якої системи призводитиме до її дезорганізації. При цьому закриття на біологічному системному рівні породжує руйнівні процеси біологічної специфіки, на фізичному рівні — руйнівні процеси фізичної специфіки, закриття суспільної системи призводить до неминучого зростання соціального напруження.

Здійснений аналіз можливої реакції (зміна ентропії, оцінки ризику) на внутрішній та зовнішній впливи таких дуже різних за своєю природою систем (техногенні, природні, соціальні) довів, що всі вони можуть бути описані такими положеннями теорії систем:

закриті і квазізакриті системи (частка природних і техногенних), відкриті і квазівідкриті системи (частка техногенних, а також природні та соціальні) функціонують по-різному;

у визначенні поводження окремих об’єктів системи використовують показник ризику, а у визначенні великих (складних) систем — такий динамічний показник, як зміна ентропії системи;

має місце схожість моделей поводження соціальних систем з моделями вже системно досліджених дисперсних систем, що дає змогу використовувати напрацьовані наукові засади.

Запровадження системного підходу в оцінці ризиків (зміни ентропії системи) надає широких можливостей для застосування в управлінській сфері кількісних підходів. Це сприятиме напрацюванню конкретних дійових рішень на різних рівнях управлінської діяльності. Окрім цього, створюються передумови для реалізації систем підтримки і прийняття ефективних рішень, що сприятимуть підвищенню загального рівня безпеки в Україні.

Джерела

1.Пригожин И. От существующего к возникающему: Время и сложность в физических науках. — М.: Наука, 1985. — 326 с.

2.Валерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХІ века / Под редакцией В. Л. Иноземцева. — М.: Логос, 2003. — С. 5.

3.Рыскин М. И. Территория нелинейного мышления // Экология и жизнь. — 2005. — №8 (49). — С. 3 — 8.