Кібернетичний аналіз інформаційного простору суспільства

Н. Вінер, батько кібернетики, майже півстоліття тому в книзі „Кібернетика і суспільство” [1] проаналізував різні суспільні явища з точки зору цієї ще молодої тоді науки. Він передбачив широке застосування електронно-обчислювальних машин і методів кібернетики в усіх сферах суспільного життя. Нині ми стали свідками реалізації цього передбачення. Формується інформаційне суспільство, нові інформаційні технології активно проникають не лише в промислове виробництво, але й у сферу освіти, виховання, медицини, дозвілля тощо. Все це, природно, вплинуло на стиль життя сучасної людини. Виростає покоління, котре без „персонального комп’ютера” себе вже не мислить.

Н. Вінер так визначає інформацію в суспільстві: „Інформація – це позначення змісту, отриманого із зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього наших почуттів. Процес одержання і використання інформації є процесом пристосування до випадковостей зовнішнього середовища і нашої життєдіяльності в цьому середовищі. Потреби і складність сучасного життя висувають набагато більші, ніж будь-коли, вимоги до цього процесу інформації, і наша преса, наші музеї, наукові лабораторії, університети, бібліотеки й підручники мають задовольнити потреби цього процесу, інакше вони не виконають свого призначення. Діяльно жити – це означає жити, володіючи правильною інформацією. Отже, повідомлення й управління так само пов’язані із самою сутністю людського існування, як і з життям людини в суспільстві”.

Як бачимо з цього визначення, інформація в суспільстві (соціальна інформація) формується людиною і передається від людини до людини для організації її поведінки в суспільстві. То ж яка інформація в суспільстві циркулює?

У праці [2] наведено схему первинної формалізації інформації, котра циркулює між людьми в процесі науково-технічної творчості. Виокремлюються три основні процеси, що забезпечують життєдіяльність суспільства та його розвиток:

• використання ресурсів зовнішнього середовища;

• використання матеріальних та інтелектуальних цінностей для відтворення інфраструктури суспільного виробництва;

• процес науково-технічного прогресу, що забезпечує наступність знань між поколіннями.

Інформація, що міститься в цих трьох процесах, з людської, соціальної точки зору, сприймається так:

по-перше, це виробнича інформація;

по-друге, це інформація про розподіл матеріальних і соціальних благ серед членів суспільства;

по-третє, інформація про відтворення населення і соціальної інфраструктури суспільства.

Висування будь-якого виду цієї інформації на перший план матиме досить умовний характер, оскільки всі вони поєднуються в діяльності члена суспільства. Кожна людина, як правило, бере участь у виробничій діяльності; одержує матеріальні й соціальні блага відповідно до свого становища в ієрархії суспільства; є батьком або матір’ю, сином чи дочкою, викладачем або студентом, політичним діячем або виборцем.

Отже, всі ці три види інформації впливають на людину комплексно. Тому пропонується тривимірна модель інформаційного простору суспільства, що являє собою ніби кубик Рубика (рисунок 1), на одній осі якого розміщується інформація про виробництво (в міру убування її спільності), на другій осі – інформація про схему розподілу матеріальних і соціальних благ, на третій – інформація про відтворення суспільних структур і суспільної свідомості (про еволюцію суспільства).

Оскільки розглядається проста оглядова модель, то структура інформації буде репрезентована переліком організацій, установ, відомств та інших структур суспільства, які продукують, передають і використовують інформацію у певному місці моделі.

Слід зазначити, що запропонована схема не претендує на класифікацію соціальної інформації за її призначенням, вона тільки розподіляє інформацію за її спільністю й виокремлює основні структурні взаємозв’язки.