Державна етнополітика та формування громадянського суспільства

Без сумніву, унікальними державними актами нинішньої влади Молдови щодо проблеми вирішення придністровського конфлікту стали президентські укази „Про утворення Державної комісії з реінтеграції Республіки Молдова” (2002 р.) [8], а також запровадження посади міністра у справах реінтеграції країни. Основним їх завданням є „розробка пропозицій щодо внесення змін до законодавчої бази, спрямованих на прискорення процесу державної реінтеграції і сприяння формуванню єдиного правового, бюджетно-фінансового, валютного, енергетичного і культурно-освітнього простору Республіки Молдова” [9].

Важливим документом, що стосується інтересів національних меншин, можна вважати ухвалений у липні 2001 року закон про права осіб, що належать до національних меншин, і правовий статус їх організацій [10]. Крім підтвердження прав меншин, встановлених міжнародним правом, закон містить низку положень, що наближають російську мову до статусу офіційної, а також передбачають пропорційне представництво національних меншин в структурах виконавчої і судової влади всіх рівнів (зокрема, в армії, правоохоронних органах тощо). У безпрецедентній для колишньої влади постанові парламенту від 25 липня 2002 року, прийнятій за підсумками розгляду на пленарному засіданні питання про результати контролю за виконанням згаданого закону, урядові було доручено прискорити розробку і прийняття відповідних нормативних актів. Звернено також увагу на розробку заходів, що мають забезпечити норми пропорційного представництва національних меншин в органах влади. Цією ж постановою урядові було доручено „з метою консолідації громадянського суспільства… розробити і подати парламентові на затвердження Концепцію державної політики в галузі міжетнічних відносин” [11].

Ця постанова дала потужний імпульс подальшій розробці Концепції, ідею якої висунули представники різних верств суспільства та різних національностей ще 1996 року. Цю ідею підтримав Департамент національних відносин і функціонування мов, а також тодішнє керівництво держави. Розробку проекту Концепції державної політики Республіки Молдова в галузі міжнаціональних відносин було включено до Програми діяльності уряду на 1997 рік.

Незважаючи на те, що в другій половині того ж року проект був підготовлений і представлений в уряді, обговорення і прийняття його відклали у зв’язку з парламентськими виборами 1998 року. Однак політичні сили, що прийшли до влади, продовжити роботу над проектом не вважали за доцільне. Завершила цю роботу тільки нинішня влада.

З огляду на політичне значення проекту Концепції, у його доопрацюванні брали участь депутати парламенту, науковці, керівники етнокультурних організацій, інші фахівці. Документ одержав остаточну назву – Концепція державної національної політики Республіки Молдова. 2003 року проект пройшов експертизу в Раді Європи, одержав позитивну оцінку експертів Венеціанської комісії та був внесений на розгляд парламенту. Його було опубліковано в пресі для широкого обговорення. Згідно з чинним регламентом, законопроект був усебічно розглянутий і підтриманий на засіданні уряду та в парламентських комісіях. Документ розглядався також спеціальною комісією парламенту і одержав схвалення. І лише після цього його було обговорено на пленарному засіданні та прийнято в цілому. Це сталося наприкінці 2003 року.Базуючись на нормах Конституції країни, на багатовікових традиціях і досвіді молдовського народу, ключове положення Концепції визначає, що „Республіка Молдова є політико-правовим продовженням багатовікового процесу безперервної державності молдовського народу… Молдовани – державоутворююча нація – разом з представниками інших етносів: українцями, росіянами, гагаузами, болгарами, євреями, румунами, білорусами, циганами (ромами), поляками та іншими – складають народ Молдови, для якого Республіка Молдова є спільною Батьківщиною” [12].

Будучи, безумовно, документом надзвичайної політичної ваги, Концепція являє собою „сукупність принципів, пріоритетних цілей і завдань з інтеграції та консолідації єдиного полікультурного і багатомовного народу Республіки Молдова шляхом приведення загальнонаціональних інтересів у відповідність з інтересами всіх етнічних і мовних спільнот країни” [13]. Важливо підкреслити, що в преамбулі закону декларується, що „Концепція є базовим документом для органів публічної влади при проведенні соціально-економічної і культурної політики в галузі розвитку і зміцнення незалежності й суверенітету країни, консолідації багатоетнічного народу Республіки Молдова. Цими ж принципами повинні керуватися державні органи країни, підтримуючи зусилля з побудови громадянського суспільства” (підкресл. авт. – В. А.) [14].

Різко негативно оцінили Концепцію представники політичних партій і громадських організацій уніоністського спрямування. Об’єднавшись у виборчий блок „Мoldova democraticа”, вони мають намір усіляко перешкоджати реалізації її положень.

Наскільки ще живучі ксенофобські настрої, свідчать опубліковані статті в тижневику Спілки письменників „Literatura si arta”, написані переважно його головним редактором Н. Дабижою. Ці публікації викликали неоднозначну реакцію не тільки в засобах масової інформації, але навіть і серед політичних однодумців Н. Дабижі. Характерно, що висунута автором ідея „етнічної чистоти” зустріла різку відсіч у Раді Європи і Комітеті міністрів, у виступі недавнього Генерального секретаря Ради Європи В. Швіммера. Вони рішуче засудили ксенофобські пасажі Н. Дабижі [15].