ЄЕП для України: зона вільної торгівлі чи митний союз?

Відносини зі Світовою організацією торгівлі

„Формування і діяльність ЄЕП здійснюється з урахуванням норм і правил СОТ” [5, Розділ IV], – зазначено в Концепції ЄЕП. В документі також проголошується:

• приєднання держав-учасниць до СОТ на узгоджених умовах;

• утримання держави-учасниці, що вступила до СОТ раніше за інших, від висування вимог до інших держав-учасниць у рамках переговорів з приєднання до СОТ [5].Трактуються ці положення досить неоднозначно. По-перше, палкі дискусії викликала теза про приєднання до СОТ на узгоджених умовах. Якщо ЄЕП буде ЗВТ, то умови не обов’язково повинні узгоджуватися. А коли ЄЕП стане МС, то цій „єдиній митній зоні” доведеться вступати до СОТ як єдиному цілому 1. Тоді Україні (точніше – ЄЕП) доведеться заново погоджувати умови свого вступу до СОТ з членами Робочої групи, що практично перекреслить попередній переговорний процес і схилить чашу ваги на користь ЗВТ, а не МС. Білорусь, навпаки, хотіла б потрапити до СОТ разом з іншими учасниками ЄЕП, оскільки її індивідуальні переговори практично не просунулися з нульової позначки. Виходячи з цих міркувань, їй варто було б наполягати на МС. Тому на зустрічі в Астані О. Лукашенко порушував це питання, але, схоже, він і сам не до кінця розумів, чого хотів [8].

Друге положення про невисування одним учасником ЄЕП вимог до решти, якщо цей учасник вступить до СОТ раніше, продиктовано обопільними побоюваннями України й Росії: якби Україна вступила до СОТ раніше за Росію, то вона б в односторонньому порядку зажадала, наприклад, скасування експортного мита без будь-якої компенсації зі свого боку; у протилежному випадку Україна б „заплатила” Росії, наприклад, зниженими тарифами на транспортування тих же енергоносіїв.

У цьому контексті й дотепер триває популістська дискусія про те, хто (Україна чи Росія) далі просунувся в переговорах з СОТ, і, отже, хто увійде до цієї організації раніше. Зараз обіцяють, що Україна вступить до СОТ у першій половині 2005 року. В проекті Державного бюджету України на 2005 рік навіть передбачено членський внесок у СОТ. Однак він має всі шанси перекочувати в бюджет-2006. Справа в тому, що рішення про прийом тієї чи іншої країни до СОТ приймає Конференція міністрів – вищий орган СОТ, а він збирається один раз на два роки. Наступна конференція відбудеться в Гонконгу 13 – 18 грудня 2005 року [17]. У випадку успішних переговорів Україна (так само, як і Росія – ці дві держави сьогодні вважаються найважливішими кандидатами на членство в СОТ) буде запрошена до СОТ саме на цій конференції. Після цього передбачено процедуру ратифікації документів у парламенті, на яку відводиться до шести місяців, і на 30-й день після ратифікації країна стає повноправним членом Світової організації торгівлі. Відтак Україна з процедурних причин не зможе стати членом СОТ раніше 13 січня 2006 року, навіть якщо Верховна Рада ратифікує необхідні договори миттєво. Оскільки ж Конференція міністрів скликається досить рідко, то Україна і Росія майже напевно будуть запрошені до СОТ одночасно – в грудні 2005 року, і конфлікту інтересів між ними, про який говорилося вище, вдасться уникнути.

Відповідь на те, як засновникам ЄЕП краще вчинити, начебто очевидна: 2005 року варто зупинитися на ЗВТ і вступити до СОТ, а потім можна буде розмірковувати і про МС. Однак ця ідея має щонайменше два „але”, на перше з яких вітчизняні аналітики вказали, а друге лишили поза увагою. Перше: якщо країни – члени СОТ формують МС, то мито МС за правилами СОТ з кожного окремого товару має дорівнювати миту тієї держави, де воно до утворення МС було мінімальним. Якщо, наприклад, до створення МС імпортне мито на зерно становило в Росії 10 %, у Казахстані – 20%, в Україні – 30%, а в Білорусі – 40 %, то в митному союзі ЄЕП його доведеться встановити на мінімальному, єдиному для всіх рівні, тобто в розмірі 10 %.

І друге. Гонконзька міністерська конференція СОТ має підбити підсумок дохському раунду багатосторонніх торговельних переговорів [17]. Його порядок денний включає багато питань щодо правил міжнародної торгівлі, у тому числі й відносини СОТ з інтеграційними об’єднаннями (див. вставку „СОТ та інтеграційні об’єднання”). Метою СОТ є кардинальне посилення впливу на діяльність інтеграційних угруповань, фактичний контроль над їх роботою і управління ними [16]. Іншими словами, СОТ прагне хоча б частково „підім’яти під себе” інтеграційні процеси у всьому світі. Тому якщо країни – засновники ЄЕП не бажають, щоб їхня інтеграція „за правилами СОТ” перетворилася на інтеграцію „під диктатом СОТ”, то їм необхідно протягом року (до вступу в СОТ) досягти чіткої домовленості про середньострокові напрямки, цілі та кроки інтеграції, що в будь-якому випадку буде пов’язано з принциповими рішеннями про долю митного союзу ЄЕП.

Якщо ЄЕП і не закрив Україні дорогу до СОТ, то поставив великий знак запитання на її євроінтеграційній перспективі.