Церква і вибори: хроніка помаранчевої революції
25 листопада єпископ Торонто і Східної Канади УГКЦ владика Степан (Хміляр) підтримав позицію голови нижньої палати парламенту Канади пані А. Макліен, яка відмовилася прийняти, тобто визнала недійсними, остаточні результати президентських виборів в Україні. Її заява була підтверджена загальною підтримкою усієї Палати Громад.Того ж дня, 25 листопада, УПЦ в США, Канаді та інших країнах світу звернулися з повідомленням, в якому ієрархи закликали православних українців молитися „за справедливе і мирне розв’язання найбільшої кризи, що її Україна зазнала від часу проголошення незалежності”.
Отже, події жовтня – грудня 2004 року засвідчили надзвичайно високу суспільно-політичну активність релігійних організацій. Напередодні першого туру президентських виборів вони обмежились загальними закликами до віруючих проявити громадянську відповідальність за долю країни і взяти активну участь у виборах. Практично всі релігійні об’єднання звернулися до виборців голосувати за покликом сумління і просити Бога вказати на правильний вибір.
Кардинально змінилася тональність заяв релігійних організацій після другого туру виборів. У численних зверненнях вже йшлося про грубе порушення встановлених законом і дарованих Богом прав і свобод людини, брутальне знехтування права особи на свободу вибору. Переважна більшість конфесій, і не лише християнського спрямування, об’єдналися у закликах захистити зневажену свободу. Релігійні організації різних напрямків вітали активні дії українського народу, який постав проти порушення своїх прав. Окремі релігійні лідери побачили у цьому символ відродження української нації. Священнослужителі більшості українських церков у ці часи перебували на площах і майданах українських міст разом із своїм народом, закликали його, захищаючи власні права, не вдаватися до порушення закону і прав інших громадян. Майже в усіх церквах відбувалися спільні молитви за недопущення кровопролиття. Релігійні лідери у спільних та індивідуальних зверненнях закликали владу не застосовувати силу проти мирних демонстрантів, не раз лунали заклики до представників силових структур не підіймати зброю проти власного народу. Предстоятелі українських церков закликали Президента Л. Кучму виступити реальним гарантом Конституції України і покарати винних у фальсифікації народного волевиявлення. За умов невиконання ним своїх прямих обов’язків, на їх переконання, гарантом конституційних прав громадян мав виступити сам народ. З уст релігійних провідників звучали заклики припинити практику розколу України як за географічними, так і політичними, мовними чи релігійними ознаками.
Більшість релігійних організацій України натхнено зустріла події помаранчевої революції. Деякі з них навіть поспішили визнати законнообраним Президентом лідера опозиції (більшість, щоправда, постійно наголошувала на своїй неучасті в агітації за конкретного кандидата). Така позиція релігійних організацій, які в багатьох акціях, що відбувалися у ці дні, об’єднали свої зусилля, пояснюється їх прагненням домогтися реальної реалізації в Україні принципу свободи совісті, коли усі конфесії будуть рівними перед законом і жодна не матиме особливих стосунків з владою.
Релігійні організації не лишилися осторонь подій кінця 2004 року. Вони зробили свій вклад у те, що народ наважився виступити на захист своїх прав і що ця дія не призвела до кровопролиття. У цьому випадку релігійні об’єднання виконали свою просвітницьку функцію, сприяючи формуванню високої політичної культури населення України. Крім того, релігійні організації, товариства, братства, інші церковно-релігійні інституції, як ніколи, за цих умов проявили себе повноцінними суб’єктами громадянського суспільства, розвиток якого в Україні після описаних подій одержав потужний імпульс. Під впливом акцій політично свідомого населення та інститутів громадянського суспільства відбувся перший крок до реформування політико-правової системи України.
Література:
1. http://www.catholicmedia.org.ua/ukr/index_u.html
2. Звернення керівників християнських Церков до українського народу з приводу виборів Глави Української держави // УНІАН. – 7 жовтня 2004 р.
3. http://www.ugcc.org.ua/ukr/
4. Звернення керівників християнських Церков України до співгромадян напередодні другого туру виборів Президента України // УНІАН. – 12 листопада 2004 р.
5. Інтерв’ю речника КВУ О. Черненка // „Громадське радіо”. – 31 жовтня. 2004 р.