Український варіант демократизації. Психологічні особливості процедурного сценарію

Чи можна визнати український проект демократизації невдалим, зважаючи на наведені міркування? Вочевидь – ні. Певний оптимізм вселяє оригінальна концепція „багатоклановості”, яка була запропонована вітчизняними економістами й політологами. Згідно з нею, є два виходи з пострадянського становища – через одноклановість та багатоклановість. У першому випадку до влади приходить один клан чиновників, який не ліквідує масової злиденності та поліцейську державу лише внаслідок власної одноклановості. Україна, як держава багатокланова, має внутрішні протиріччя. На базі цих внутрішніх суперечностей виникають політичні партії, що сприяють зростанню публічності політики. Навіть ця відносна публічність політичних партій України змушує їх вести дискусію про сценарії розвитку вітчизняного соціуму. Все частіше до цієї дискусії залучаються й представники широких мас [10, с. 4 – 6]. Ця концепція (своєрідний різновид теорії плюралізму) дає підстави сподіватися на позитивний результат демократичного транзиту в Україні – хоч і в не найближчій перспективі.

Основні висновки можуть бути такими:

1. В Україні реалізується досить консервативний варіант демократизації, що повністю відповідає основним критеріям „процедурного” сценарію.

2. Однією з головних вад „процедурного” сценарію демократичного транзиту є неспівпадіння темпів модернізації інституційної інфраструктури політичної системи, з одного боку, та цінностей і настановлень масової свідомості громадян – з іншого.

3. Українській політичній еліті ще не вдалося випрацювати цілісну систему політичних цінностей, які регулюють процеси соціальної інтеракції. Внаслідок цього вирішення загальнонаціональних проблем супроводжується серйозними витратами ресурсів і спричиняє „перегрівання” всього суспільно-політичного організму. Процес соціальної інтеракції на загальнонаціональному рівні не має належного психологічного підґрунтя.

4. Результативність проекту „української демократизації” залишається важкопрогнозованою.

До перспектив подальших досліджень демократичного транзиту в Україні, на мою думку, слід віднести:

1. Виявлення особливостей формування політичної психології українських громадян в умовах консервативної демократизації за схемою „традиція – інновація”.

2. Вивчення специфіки процесів інтеграції у єдиний суспільно-політичний організм носіїв „західної” та „радянської” парадигм українського суспільства.

3. Дослідження адаптивних механізмів масової свідомості українців в умовах транзиту демократичних ідеалів, норм і цінностей.

Література:

1. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах. – М.: Прогресс-Традиция, 2004. – 480 с.

2. Полохало В. От авторитаризма к авторитаризму // Зеркало недели. – 2004. - №34. – 28 августа. – С. 4.

3. Степанова Н. Є. Традиції та інновації у політичному розвитку сучасної України // Вісник ОНУ. – 2003. – Т. 8. Вип. 9. – С. 600 – 605.

4. Циганков А. П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. – М.: Интерпракс, 1995. – 296 с.

5. День. – 2004. - №87. – 21 мая. – С. 1.

6. Каменская В. Г., Родионов А. Н. Политические системы современности. – М.: Онега, 1994. – 224 с.

7. День. – 2004. - №95. – 4 июня. – С. 1.