Концепції середнього класу в західній історико-політичній традиції
Поняття „середній клас” сформувалось в Західній Європі як теоретична та ідеологічна конструкція нової соціальної структури. З одного боку, ця конструкція стає альтернативою традиційним уявленням про станову структуру суспільства, з іншого – радикальним марксистським уявленням про неминучу поляризацію капіталістичного суспільства.
Незважаючи на те, що К. Маркс в своїх творах неодноразово згадує про середній клас, проте розгорнутої його теорії він не створив. К. Маркс писав про середній клас як про „чисельний клас селян та ремісників, які майже в однаковій мірі залежать від своєї власності та власної праці” [4, с. 124]. В IV томі „Капіталу” Маркс визнавав, що „з розвитком капіталізму та капіталістичного виробництва відбувається постійне збільшення середніх класів, які стоять між робітниками, з одного боку, та капіталістами і земельними власниками з іншого” [5, с. 636].
Утворення широкого спектру середніх класів, які включають в себе дрібних власників, а також тих, чия кваліфікація добре оплачується на ринку праці, відзначав М. Вебер. Він між привілейованим класом власників і пролетаріатом вміщує чисельний прошарок, який називає „середніми класами”. Саме завдяки працям М. Вебера поняття „середній клас” набуло широкого визнання.
До вищого класу М. Вебер відносив тих, хто живе на проценти з власності та має добру освіту; до нижчого – тих, у кого немає ні власності, ні доброї освіти. До середнього класу, на думку вченого, слід відносити тих, хто поєднує в собі ознаки перших двох класів та має невизначені позиції. Інакше кажучи, до середнього класу належать люди, що володіють невеликою власністю і мають невисокий рівень освіти („дрібна буржуазія” – роздрібні торгівці, дрібні підприємці), а також тих, хто не має жодної власності, але володіє високою кваліфікацією, завдяки чому одержує добру зарплатню („інтелігенція та спеціалісти”) [6, с. 153].
На початковій стадії становлення суспільства індустріального типу до середнього класу відносили фахівців, перш за все – дипломованих інженерів, медиків, архітекторів тощо, а також успішних фермерів, кваліфікованих ремісників. Починаючи з другої половини ХІХ століття, дослідники почали зараховувати до середнього класу людей, які вели комерційну діяльність, а також тих, хто здійснював торгово-промислові операції. Іншими словами, до середнього класу увійшли соціальні групи, які були цілком орієнтовані на ринковий попит та змогли запропонувати найбільш кваліфіковані на той час послуги й готові товари. Пізніше такий склад середнього класу буде називатися „старим” або „традиційним”.
Внаслідок інформаційної революції наприкінці ХХ століття з’являється „новий” середній клас. Швидка комп’ютеризація в країнах передових технологій відіграла роль каталізатора для масовизації середніх прошарків населення. До „нового” середнього класу відносять тих, хто володіє інтелектуальною власністю, а також тих, хто має навички складної трудової діяльності: менеджерів, осіб вільних професій, інтелігенцію, а в деяких випадках і кваліфікованих робітників. Зазначимо, що в період переходу від індустріального до постіндустріального суспільства питома вага „старого” середнього класу зменшується, поступаючись професіоналам і менеджерам.
Однією з ознак нового середнього класу стає доступ до високих технологій, а не споживання, як це було в середині ХХ століття. Знання стають важливим фактором не лише технологічного прогресу, але й соціальної стратифікації та соціального самовизначення. Вступивши в „інформаційну епоху,” новий середній клас стає більш привілейованим, ніж середній клас середини минулого століття. Пов’язано це з тим, що плоди інформаційної революції, особливо на перших порах, розподіляються дуже нерівномірно. Не змінюється тільки функція середнього класу – гаранта стабільності і демократії, важливого показника суспільного добробуту.Якщо говорити про якість життя середніх верств населення на Заході, то слід зазначити, що розрив між рівнем потреб та їх реалізацією у них значно менший, ніж у представників нижчого класу. Економічна політика на Заході проводиться, як правило, в інтересах середнього класу. Створюються умови для того, щоб кількість підприємців у сфері малого і середнього бізнесу зростала. Діяльність адвокатів, юристів, викладачів, медиків, інших професіоналів достатньо високо оплачується. Завдяки створенню сприятливих умов для середнього класу досягається економічний ефект, зміст якого, перш за все, в політичній стабільності, а також в потенційно високих темпах економічного зростання суспільства в цілому.
Тепер зробимо деякі узагальнення щодо теоретичних поглядів західної політологічної думки відносно середнього класу.
1. Перші згадки про склад та значення середнього класу зустрічаються вже у V - VI століттях до нашої ери у філософів античності (Евріпід, Платон, Аристотель). Розвиток середнього класу – це тривалий процес. Якщо говорити про середній клас як проміжний, то він існував і існує в тому чи іншому вигляді у всіх суспільствах, одначе тільки в індустріальному суспільстві його значення стало визначальним.
2. У західній політологічній думці немає чіткого визначення середнього класу. Більшість дослідників під середнім класом розуміють ту частину суспільства, яка посідає „середні” між „верхами” і „низами” статусні позиції, складаючи найчисельнішу соціальну групу, та виконує низку функцій, найважливішою з яких є функція соціального „стабілізатора” суспільства і джерела поновлення кваліфікованої робочої сили.