Політичні партії та партійні системи

рекрутування нових прихильників;

стимулювання ентузіазму виборців, акцентуючи увагу на численності партії та важливості її мети;

інформування виборців про політичні питання, які вирішує партія, про особисті достоїнства вождів і недоліки суперників;

відбір кандидатів на певну посаду.

У політології фігурують й інші функції партій:

організація громадської думки з питань, які торкаються життєвих інтересів нації;

мобілізація виборців навколо партійних кандидатів;

виховання громадської думки і дедалі активніше виконання партіями загальноосвітньої ролі в процесі політичної соціалізації;

забезпечення неперервності політичних зв'язків між парламентом і народом;

формування разом з іншими політичними інститутами механізму державного і громадського управління, забезпечення стабільності влади;

створення сприятливих умов для послідовної зміни складу уряду за дво- і багатопартійної системи.Особливу роль у життєдіяльності партії відіграє функція політичного рекрутування (кадрова). Вона передбачає підбір і висунення кадрів як для партії, так і для інших організацій, які належать до політичної системи, у тому числі висунення кандидатів у представницькі органи влади й у виконавчий апарат держави. Авторитет партії в суспільстві залежить від того, наскільки ефективно вона реалізовує функцію вироблення політики і здійснення політичного курсу. Обсяг і ефективність реалізації цієї функції залежить від місця партії в політичній системі.

Отже, до основних функцій партій належать:

1. Соціальна. (З'ясування, формулювання і обґрунтування інтересів великих суспільних груп).

2. Активізації та об'єднання. (Представлення інтересів великих суспільних груп на державному рівні).

3. Ідеологічна. (Формування ідеології та політичних доктрин: теоретичних концепцій, партійної програми, оцінок подій, закликів, соціально-політичних стратегій тощо).

4. Політична. (Участь у формуванні політичних систем, їх спільних принципів, компонентів; участь у боротьбі за владу в державі і формування програм її діяльності).

5. Управлінська. (Участь у здійсненні державної влади).

6. Електоральна. (Організація політичної боротьби, спрямування її в цивілізоване русло).

7. Виховна. (Інституалізація політичних конфліктів; формування громадської думки; політичне виховання суспільства або його частини).

8. Кадрова. (Формування політичної еліти: підготовка й висунення кадрів для апарату держави, керівників громадських організацій, зокрема профспілок; рекрутування та соціалізація нових членів).

5. Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утворення партійної системи.

З проголошенням у колишньому СРСР, у тому числі в Україні, політики перебудови, почали створюватися політичні структури, які спершу обстоювали послідовну соціалістичну демократію, а відтак — просто демократію, зосереджуючись на культурно-просвітницькій діяльності (Український культурологічний клуб у Києві 1987 p.), товариство Лева та молодіжний дискусійний політклуб у Львові, 1987 p.). Згодом почали формуватися організації політичного спрямування.