Фрактальний архетип психополітичного несвідомого
В надрах того чи іншого психополітичного життєустрою формується той чи той тип людини, який закріплюється у відповідності із тривалістю життя того чи іншого «ізму» в певному суспільстві. Можна припустити, що в людському суспільстві вже давно живуть навіть різні психосоціальні “види” людей. На відміну від психологічних типів види людей різняться не темпераментом чи характером, а неусвідомленим прагненням певного типу соціальності. Глибинна природа такої диференціації людей – психоінформаційна. Саме факт існування психоінформаційних «фільтрів» в психіці людей формує певні модуси світосприймання і патерни поведінки. Можна окреслити чотири таких патерни:
«архетиповий» патерн світосприймання, в якому головним суб»єктом життєвих виборів людини чи групи виступає надособистісна цілісність, яка має для людини значення майже «божественної» інстанції, що не підлягає варіативності; інформаційними фільтрами або психоформами такого патерну виступають інтегративність та нормативність; в такому полі цілком комфортно почуває себе відповідний тип людини: усуспільнена, державна, деіндивідуалізована людина, людина системи, яка боїться недогодити цій системі;
«персоналізований» патерн світосприймання, в якому головним суб»єктом життєвих виборів і створення «правил суспільної гри» виступає особистість, що відокремила себе від цілого і від божественного; психоформи цього патерну - нормативність і диференційність; носій такого патерну - людина «перехідна», відчужена від Бога, держави і від себе, людина, яка боїться бути недостатньо розумною;
«маргінальний» патерн, що ховається між диференційністю і креативністю; він породжує конкуруючу, економічну, автономну людину, що прагне запобігти маргінального статусу в суспільстві і боїться бути останньою; насправді ж така людина і є маргінал (з погляду Універсального Розуму): ми стаємо тим, чого боїмося;
«екологічний» патерн, головним в якому є відповідність, синергічність життєвих виборів індивіда потребам спільноти, а останньої – потребам природи; він породжує самоактуалізовану людину у соборному соціумі, для якої універсальні, загальнолюдські і власні цінності однаково близькі й важливі; це людина соціуму, консолідованого на засадах індивідуального самоздійснення і групового захисту (між психоформами інтегральності та креативності). Соціальний страх зникає.
Природно, що таким різним людям без відповідної психологічної культури важко знайти спільну мову.
Річ у тім, що психіку кожного індивіда, окрім відомих характерологічних і темпераментних властивостей, визначає базова структура інформаційно-орієнтаційних механізмів певного виду, яка працює на несвідоме прагнення індивіда певного типу соціальності. Орієнтаційні механізми – це сукупність соціальних кодів, які класифікують інформацію багатьох мільйонів людей і поколінь (під інформацією в даному контексті ми розуміємо впорядковуюче начало в психіці, існуюче у формі певних генералізованих установок сприймання, мислення і поведінки, які імпліцитно існують в індивідуальній і соцієтальній психіці і актуалізуються в реальних життєвих виборах).
Існують також орієнтаційні механізми, які виникли як кумулятивні наслідки перехідних етапів соціальної еволюції. Люди, сформовані за перехідними патернами життєсприйняття, більш динамічні, схильні до змін, зокрема до соціальних трансформацій. Вони успадковують мотив невдоволення, реконструювання, вдосконалення (наприклад, у формі революцій), а також здатність до швидкої адаптації. Завдяки їм суспільства не залишаються у стані статики, а динамізуються в тому напрямі, який обирає влада на чолі з людиною відповідного виду.
Наше колективне несвідоме містить інформацію про ті етапи соціальної еволюції, які пройдені людством. У кожному з нас є фундамент, на якому вибудовується та чи та характерологічна конструкція. Люди, які різняться за змістом цього фундаменту, однаковою мірою необхідні соціуму для забезпечення його повноцінної життєздатності. Але ми й досі не навчилися цивілізованій толерантності та взаєморозумінню.А отже, будь-яка “революція” створює психологічний комфорт лише для певної популяції людей. Інші ж приречені на створення маргінальних культур і девіантних форм життєздійснення. Проте, не можна вчиняти добро, поки не почуваєш себе добре. Так формується соціальна напруженість - невдоволення, агресія, неврози.
За кількістю людські види неоднорідні. Найбільша кількість людей належить до перших трьох видів. Можна припустити, що, оскільки досвід людства з демократичного життєустрою дуже обмежений, людей з відповідним видом психоінформаційного обміну найменше на Землі. Інформації про особливості четвертого етапу психосоціальної еволюції обмаль і в цьому полягає головна причина утворення того невротичного замкненого кола, в якому опинилося людство Землі. Людей з базовою структурою психіки четвертого типу взагалі менше за інших, а в нашому українському та сусідньому російському регіоні й поготів (тут варто заносити до Червоної Книги). А тому підтримати, розвинути й реалізувати по-справжньому демократичні ідеї в самоорганізаційному порядку просто нікому. При владі в Україні сьогодні переважають люди із таким світоприйняттям, що відповідає першому і другому етапам психосоціальної еволюції. Вони й намагаються декларувати перехід до третього етапу еволюції, не розуміючи, якою ціною може обернутися для всіх нас цей черговий експеримент. Цілком зрозуміло, що їхня “права рука не знає, що робить ліва” (за висловом Юнга).