До проблеми екстремалізації масової політичної свідомості та поведінки

Отже, із психологічного погляду політичний екстремізм — явище назагал неминуче і навіть, у певному розумінні, "нормальне". Неминуче, бо завжди, у будь-якому суспільстві знаходяться особи, які прагнуть компенсувати свої проблеми, реалізувати особистісні комплекси в антисуспільній активності в політико-ідеологічній сфері. (Зауважимо, що конкретні гасла і спрямованість такої активності можуть для самої особи не мати принципового значення. Важливо не те, якого кольору прапор, а те, що під цим прапором можна вільно "розкомплексуватися").

Це явище "нормальне", бо його брак, абсолютне й беззастережне домінування центристських настроїв раніше чи пізніше призведе до застою, до загального самозаспокоєння, а відтак і до занепаду. Занепадницькі ж тенденції знову породять екстремізм.

Тому в розвинутому, цивілізованому суспільстві, яке прагне захистити себе від екстремістських проявів, основні зусилля має бути скеровано не на покарання винуватців post factum, а на своєчасне виявлення "груп невдоволеності", на створення умов для адекватного задоволення їхніх потреб, а відтак на запобігання політичному екстремізмові.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. — М., 1990.

2.Арон Р. Демократия и тоталитаризм. — М., 1993.

3.Банашак М., Форхольцер Й.Человек и власть. — М., 1973.

4.Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному олімпі. — К., 1993.

5.Васютинський В.О. Масова політична свідомість українського суспільства як об'єкт політико-психологічного вивчення // Наукові студії з політичної психології: Матеріали звітної наук. сесії Наук.-практ. центру політ. психології АПН України 25 — 26 січня 1995 р. — К., 1995. — С.9 — 22.

6.Галин И.А. Социальное самочувствие // Социологический справочник. — К., 1990. — С.352 — 353.

7.Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Системный подход к анализу, описанию и экспериментальному исследованию психических состояний человека // Психические состояния (Экспери¬ментальная и прикладная психология, вып.10). — Л., 1981. — С.5 — 16.

8.Гиддингс Ф. Основания социологии. — М., 1898.

9.Головаха Е.И., Бекешкина И.Э.,Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности: От тоталитаризма к демократии. — К., 1992.

10.Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. — К., 1994.

11.Гордон Л.А. Социальная адаптация в современных условиях // Социолог. исслед. — 1994. — N 8 — 9. — С.3 — 15.

12.Горшков М.К. Общественное мнение: История и современность. — М., 1988.

13.Гроф С. За пределами мозга. — М., 1993.

14.Грушин Б.А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. — М., 1987.

15.Давыдов А.А. Существует ли мера социальной гармонии? // Социолог. исслед. — 1988. — N 5. — С.72 — 73.

16.Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология: Учеб. пособие для высш. учеб.заведений. — М., 1996.

17.Дмитриев А.В., Степанов Е.И., Чумиков А.Н.Российский социум в 1995 году: конфликтологическая экспертиза (первое полугодие) // Социолог. исслед. — 1996. — N 1. — С.6 — 23.