Міжгалузева ієрархічна модель аналізу суспільних відносин
Перш ніж розглядати взаємозв‘язки між цими підсистемами, зупинимось коротко на кожній з них і дамо коротку характеристику.
1) економічна підсистема. З усіх прикладних наук економічна теорія є, можливо, найбільш розвинута. Існує безліч методик для оцінювання різноманітних параметрів діяльності підприємств чи більших економічних організацій. Така глибина проробки даного питання має безпосередню підставу – весь державний організм, будь-яка родина залежить від перебігу економічних процесів. Грошовий еквівалент існує майже для будь-якого об‘єкта. Проте, не зосереджуючись на подробицях, можна сформулювати основний принцип, на якому побудована економічна підсистема – принцип рівноправного конкурентного змагання. Це стосується ринкової економіки, оскільки централізовані економіки довели свою неспроможність.На жаль, у багатьох випадках цей принцип набуває негативного аспекту – а саме тоді, коли заради наживи (чи перемоги над конкурентом) учасники готові зробити кроки, незаконні не лише з точки зору чинного законодавства, але й з точки зору моралі та людських почуттів.
2) політична підсистема. Також ця підсистема відноситься до популярних з наукової точки зору. Участь у політичних процесах стосується все більшої кількості людей. В значній мірі збільшення кількості політичних процесів пов‘язане з процесами демократизації, які і покликані залучити як можна більшу кількість людей до процесу управління державою. На даний момент існує багато технологій приваблення до себе увагу людей. Зокрема обіцянки, акцентування існуючих недоліків у суспільстві, негативна інформація про конкурентів. Врешті-решт лише реально зроблені справи свідчать про якість обіцянок політика, проте відзначимо головну особливість політичної підсистеми: головним методом досягнення результатів є вербальний вплив. І не лише слова, а й степінь переконаності у тому, що говорить політична особа. Вміння переконувати та залучати до своєї партії людей формує інститут лідерства [8]. Отже, на відміну від принципу конкурентного змагання та головного інструмента – грошей, у політичній підсистемі домінує принцип лідерства з головним методом – вербальним переконанням.
На жаль, і у цьому випадку можливі негативні вияви, зокрема втрата політичною особою моральних принципів і прагнення досягнути влади для особистої наживи. Відзначимо, що зловживання починається тоді, коли політична підсистема нехтує культурними цінностям та підкоряється цінностям економічної підсистеми.
3) соціальна підсистема. Видається, що саме ця підсистема є найважливішою з точки зору конкретних справ. Врешті-решт ця підсистема реалізує головну задачу держави – соціальний захист малозабезпечених категорій людей: пенсіонерів, дітей, сирот та інших. При ефективно працюючій економіці та відповідних політичних законах соціальна підсистема працює у відповідності до своїх цілей. Відзначимо залежність соціальної підсистеми від політичної та економічної, а також спорідненість цілей соціальної та культурної підсистем. Обидві вирішують ідеалістичні задачі, спрямовані на благо людей, проте соціальна підсистема піклується про матеріальну частину життя людей, а культурна – нематеріальну. Отже, у соціальній підсистемі домінує принцип турботи про співгромадян, а засобами виявлення цієї турботи є матеріальні цінності.
Існує ряд країн, у яких соціальні питання є першочерговими. Зокрема, високий рівень життя забезпечують більшість країн Європи. Такі країни, як Швеція, Данія, Швейцарія по рівню соціального захисту населення наближаються до соціалістичних. Проте домінування соціальних цінностей у країні не позбавляє її від таких суспільиих пороків, як хабарництво, злочинність, наркотики тощо.
4) культурна підсистема. Як вже зазначалось вище, культурна підсистема уявляє собою сукупність матеріальних та нематеріальних результатів творчої діяльності, а також суб‘єктів, які приймають участь у творчій діяльності. В якості основної концепції узято роботи М.К. Реріха, культурного діяча початку XX сторіччя [7]. Згідно із його концепцією область культури утворюється трьома складовими: наукою, мистецтвом та релігією. Як і будь-яка інша підсистема, культура має двійчасту природу: духовну та масову. У своїй сукупності культура виконує задачу формування духовного світогляду держави, а також найзагальніших тенденцій масової свідомості. Таким чином, у культурній підсистемі головний принцип побудований на ідеалістичних категоріях релігії, мистецтва та науки, а методом його виявлення є особисте прагнення кожної людини їх досягти шляхом творчої діяльності.
Відзначимо, що саме духовний світогляд суспільства, його погляди на прекрасне, моральне та істинне в значній мірі визначають найзагальніші тенденції розвитку суспільства. Не спостерігаючи безпосередніх зв‘язків між культурною підсистемою та іншими підсистемами, можна зауважити, що саме домінування духовних цінностей визначає немілітарізований розвиток суспільства, зменшення розмірів корупції, злочинності, наркотиків тощо. Культура виступає як панацея від усіх пороків людства. Більше того, як було показано вище, дотримання культурних цінностей є основою для коректного функціонування політичної та економічної підсистем без викривлень у відповідності до своїх задач.