1. Політичні ідеї періоду Київської Русі. 2. Концепції демократії

Суть Вестмінстерської моделі - у правлінні більшості, коли всі важливі питання вирішуються тільки шляхом голосування за принципом абсолютної більшості голосів. Вона, як зазначає Лійпхарт, є найбільш придатною для гомогенних суспільств, тобто тих, де більшість населення (до 80%) говорить однією мовою, сповідує єдину релігію чи ідеологію, належить до одного етносу (такими країнами є, зокрема, Данія, Ісландія, Ірландія, Японія, Нова Зеландія, Норвегія).

Суть консенсусної моделі - у розподілі влади між максимально великими групами людей за умови надання меншинам права вето з питань, що зачіпають їхні інтереси, та застосування інших механізмів узгодження суспільних інтересів. Консенсусна модель допомагає вирішувати проблеми гетерогенних (поділених, сегментованих) суспільств і є для них найбільш прийнятною. Гетерогенні, або плюралістичні суспільства характеризуються наявністю великих етнічних, релігійних, мовних груп та груп, що сповідують різні ідеології. Найбільш яскравими прикладами таких суспільств є Бельгія, Нідерланди, Швейцарія.

Отже, виходячи з того, що головним критерієм відповідності тієї чи іншої моделі демократії даному конкретному суспільству є його приналежність до числа гомогенних або гетерогенних, питання про адекватну модель демократії для України передбачає з'ясування характеру сучасного українського суспільства.

Як відомо, на території України проживають представники понад 120 національностей. Одна національна меншина - російська - становить більше 20% від загального складу населення, що дозволяє за етнічною ознакою віднести українське суспільство до плюралістичних, гетерогенних. Аналогічний висновок можна зробити й на підставі аналізу населення за мовною ознакою, оскільки лише 60% громадян України вільно володіють українською мовою, а для третини населення рідною є російська.

Українське суспільство є гетерогенним і за релігійною ознакою, з огляду на існування кількох провідних Церков, понад 17 тисяч релігійних суб'єктів, які представляють близько 60 релігійних напрямків.

Таким чином, українське суспільство, без сумніву, є гетерогенним, плюралістичним. А тому оптимальною для України є консенсусна модель демократії. Зрозуміло, що ця модель (як і будь-яка інша) у чистому вигляді зустрічається вкрай рідко: вона відповідає політичній практиці лише 2-3-х країн світу. Навряд чи можна сподіватися, що Україна найближчим часом доповнить цей перелік. Тим більше, що насправді кожна із демократичних систем у процесі свого розвитку лише прагне наблизитися до однієї з існуючих моделей, хоча таке наближення зазвичай не призводить до повного збігу.

Висновки

Політична думка Київської держави розвивалася під впливом політичної думки Візантії. Джерелом світорозуміння духовних мислителів Київської Русі були Старий та Новий Заповіти, релігійні постулати отців церкви Афанасія Олександрійського, Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста.Завдяки священнослужителям-літописцям дійшла до сьогодення і давньоруська міфологія, відомості про найважливіші історичні події, тексти деяких політико-правових документів світського характеру — договори Русі з Візантією Х ст., «Руська правда». Вони закріплювали характерні для тих часів політичні принципи панування сили в державі, станового поділу людей на повноправних, неповноправних і безправних, недоторканності приватної власності, божественного чи напівбожественного походження влади князя тощо. Важливе місце у розвитку державно-політичної думки у Київській Русі мало "Слово о полку Ігоревім " (XII ст.), у якому розвинена ідея необхідності політичного об'єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби, про виникнення держави на ґрунті суспільного договору між князем і народом.

Один із найважливіших критеріїв зрілості суспільства — ступінь його демократичності (рівень демокра¬тії). У його демократизації суб'єкти політичного проце¬су вбачають мету, умову, ефективний засіб оновлення суспільного життя, радикальну трансформацію полі¬тичної системи, гарантію незворотності цього процесу. Адже в соціальному розвитку демократія є найефективнішим способом реалізації суперечностей, вдосконалення й гармонізації суспільства.

Проблема демократії та її ролі в суспільно-політично¬му житті є однією з центральних у політології, яка ще з античних часів розглядала демократію як органічну ознаку цивілізованості суспільства.

Демократія — форма державно-політичного устрою суспільства, яка грунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, що населяють певну державу.