1. Макс Вебер про політику як покликання і професію. 2. Місце і роль Бендерської Конституції Виводу прав України П.Орлика в розвитку української політ

• Регулярні чесні конкурентні вибори, у яких беруть участь усі групи населення;

• По-справжньому конкурентна боротьба за владу.

• Серед основних принципів сучасної демократії можна виділити:

• Принцип більшості. Це означає, що рішення з певного питання вважається прийнятим тоді, коли його підтримує більшість із тих, хто бере участь у прийнятті рішення. Разом з тим, дії даної більшості не можуть ліквідовувати права меншості. Право меншості повинні захищатись демократичними законами та політичними інститутами держави. Влада більшості повинно гармонійно поєднуватися з гарантіями права різноманітних меншин – етнічних, політичних, релігійних та ін.

• Право меншості на опозицію. Як більшість так і меншість рівні у своїх правах і свободах. Меншість яка усунута від влади має право на опозицію. А більшість не повинна використовувати свою владу для придушення інакодумства. Опозиція має право розповсюджувати свої ідеї у суспільстві. Це дасть змогу громадянам зіставляти і вибирати найбільш ефективні програми розвитку суспільства.

• Принцип компромісу та консенсусу. Дії даного принципу повинні сприяти подоланню конфлікту між суб‘єктами політичного процесу.

• Принцип активної участі громадян в політичному житті суспільства. Відомо, що демократія є стабільною лише тоді, коли у її розвитку бере активну участь значна частина громадян. Прагнучи не тільки зберегти свободу, а й розширити її, громадяни приймають участь в обговоренні програм, є учасниками політичних дискусій, голосують тощо. Як мінімум, громадяни повинні цікавитися тими проблемами, з якими стикається суспільство, щоб зробити компетентний вибір на виборах в органи державної влади та місцевого самоврядування.Тепер було б доцільно дати визначення ознак демократії. Враховуючи ряд досліджень вчених політологів Кременя В.Г., Горлача М.І., Андрущенка В.П., Кирилюка Ф., Піча В.М.. Хома Н.М. та і н. визначимо наступні ознаки:

1. Права і свободи, якими реально володіє кожна людина в суспільстві (свобода слова, друку, зборів, право на рівну захищеність законом тощо);

2. Свобода засобів масової інформації. ЗМІ покликані об‘єктивно і оперативно інформувати людей про стан внутрішньої і зовнішньої політики для того, щоб особа могла усвідомлено розібратися у питаннях політичного життя;

3. Рівність усіх громадян перед законом. Усі мають право на рівну захищеність перед законом. Держава покликана встановити рівноправні відносини між усіма громадянами, утверджувати рівність усіх громадян перед законом;

4. Система стримування і противаг. Вона включає у себе основні елементи – федералізм і розподіл влади. Федералізм – це розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади. Розподіл влади – це розподіл владних функцій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. У системі стримувань і противаг входить і контроль за діяльністю органів влади зі сторони виборців;

5. Наявність політичного і ідеологічного плюралізму. Плюралізм – це різноманітність ідей, теорій, багатопартійність. Він не дозволяє узурпувати владу одній політичній силі, ще може призвести до диктатури та тиранії;

6. Можливість громадян відкрито висловлювати та виражати свій протест проти політики уряду, окремих політичних лідерів, партій, громадсько-політичних організацій. Форми протесту – демонстрації, пікети, виступи на зборах і мітингах, петиції, страйки, марші протесту тощо.

Демократія має переваги і недоліки, сильні і слабкі сторони. В протилежність неозорому політичному оптимізму, що особливо яскраво виявився, наприклад, в СРСР в другій половині 80-х років, коли здавалося, що демократія є щось вище і остаточне, що варто тільки її досягти і все інше прикладеться, слід визнати, що демократія не шлях, а „розпуття”, не досягнута ціль, а тільки „проміжний пункт”.

4. Демографічні процеси в сучасній Україні