Функції політичної влади
Аналіз досвіду різних політичних систем свідчить, що не владні відносини самі по собі, а концентрація влади, тобто порушення рівноваги створює умови для різного роду зловживань, маніпулювання принципами демократії, обмеження свободи, розгулу неконтрольованого насильства.
Влада як забезпечення прав людини тим ефективніша, чим вищі її авторитет і чим більшими матеріальними і моральними можливостями вона володіє. В цьому зв‘язку постає питання про силу влади. Можливі два підходи до сили влади: правовий і авторитарний. Ідеальна модель влади як реалізації прав людини – це функціонування права на основі відповідного авторитету. Реалізація владних функцій при такій відповідності, ефективність влади залежить від міри досконалості і правового її забезпечення та введення в це право максимальної кількості інтересів особистості, її суверенних прав.
Тому забезпечення прав людини, їх реалізація за допомогою влади повинні здійснюватися на основі вдосконалення правових норм суспільства, реальних гарантій їх впливу на стан особистості, закладених у системі економічних, політичних і культурних факторів розвитку суспільства.
Реалізація влади тим оптимальніша, чим демократичніші механізми її функціонування, хоча тоталітарна організація влади видається більш ефективною. Однак відсутність демократичних основ влади позбавляє її першоджерела могутності і тому така влада не може бути історично перспективною, хоча і може утримуватися відносно тривалий час. І все ж абсолютне джерело влади, гарант її зростаючої ефективності – в демократичній соціально-політичній основі і економічному забезпеченні. Тільки така взаємопроникливість створює реальну можливість розв‘язання віковічної владної проблеми – утворення рівності всіх перед законом, перед його головним провідником – владою. Ця проблема звучить гостро і актуально сьогодні.
Об‘єктивною основою ефективної реалізації, принципом влади, є гуманістична сутність її політико-економічної та духовної організації і діяльності. Справжній гуманізм влади виходить з вищої загальнолюдської цінності – людини, що повинно виявлятися не тільки в правовій і організаційній сутності влади, а й у її націленості на людину, на максимальне включення людського фактора в механізм її функціонування, особливо тоді, коли виникає необхідність прийняти владне рішення, яке не має правового або організаційно-політичного забезпечення, але може мати гуманістичні наслідки.У діяльній структурі влада виступає здебільшого у формі рішень правового, економічного чи духовного порядку, які лежать в основі управлінської діяльності. Управління як владне явище включає в себе основний потенціал влади, хоча і не зводиться до нього. Влада як волевиявлення прагне до організації поведінки об‘єкта, насамперед до його (об‘єкта) потенціалу. Управління тим ефективніше, чим точніше в
його рішеннях вирахуваний потенціал об‘єкта, середовища, в якому цей
потенціал може оптимально проявитися. В такому вигляді управління потребує владного оформлення дедалі менше і менше, хоч існують відносини, управлінське вторгнення в які повинно супроводжуватися владними акціями, особливо в армії, де владне управління виступає не тільки, а часто-густо навіть не стільки як насильство, а як форма відповідальності за певну управлінську акцію (команду). В інших ділянках суспільної життєдіяльності владне оформлення управлінських актів може бути також зумовлене необхідністю точного встановлення відповідальності суб‘єкта управління (влади) за прийняті рішення. Безперечно, управління через владу є більш широкою формою організації поведінки об‘єкта, насильницької в тому числі, хоча насильство це може бути саме як засіб організації поведінки об‘єкта, а не відверто пануючого насильства, викликаного відносинами економічного чи політичного порядку.
Влада як категорія має багатоструктурний зміст, відображає практично всі сторони суспільних відносин, будучи водночас їх елементом. Влада і відносини влади тим ефективніші, чим більший потенціал загальнолюдських цінностей у них міститься і чим досконаліший у зв‘язку з цим їхній вплив на суспільне і особисте життя.
Головною історично необхідною суспільною характеристикою раціонально впорядкованих владних відносин є постійний розвиток і вдосконалення демократії в широкому сенсі цього поняття – панування людини над собою і суспільними відносинами, а людських відносин – над відносинами між речами. Цей рух складає об‘єктивний, закономірний і найбільш суттєвий напрямок прогресивного історичного процесу і саме він найбільшою мірою відповідає інтересам побудови громадянського суспільства і правової держави.
До нових тенденції в розвитку влади. Серед них є: