Організація і проведення передвиборної агітації

Дуже важливим засобом політичної комунікації поступово стають відеомагнітофони. Відеопродукція використовується насамперед з метою організації політичної пошти. Остання може бути як загальнорекламною (спрямованою на висвітлення діяльності, програми та особистості кандидата), так і персоналізованою (коли виборцям демонструється відеопослання популярних осіб: президента, губернатора, співака та ін., які закликають проголосувати за конкретного кандидата або партію). Крім того, відеомагнітофони використовуються для відеотренінгів власне кандидатів.

Зрозуміло, що в наших умовах кандидати в депутати можуть використати відеоапаратуру як методичний засіб, оскільки відеомагнітофони у нас ще не набули такого поширення, як на "загниваючому" Заході.

Бурхливий розвиток відеотехніки уможливлює під час великих виборчих кампаній випуск навіть щоденних "телегазет". Звичайно, якщо кандидат має достатньо коштів для утримання власної знімальної групи, яка постійно супроводжує його під час проведення політичних акцій, монтує матеріал і оперативно передає його на телебачення.Доволі поширеними є телеконференції, які дають змогу провести, скажімо, з'їзд або конференцію партії без збирання делегатів або активістів в одному місці. Так само можна організувати телевізійну зустріч кандидата зі своїми потенційними прихильниками або іншими політичними лідерами і поспілкуватися з ними в активному режимі, що дозволяє запитувати, пояснювати позиції, узгоджувати їх і т. ін.

Комп'ютеризація суспільства дає змогу використовувати обчислювальну техніку для розв'язання численних проблем, таких, скажімо, як:

• ведення банків політичних даних;

• планування виборчої кампанії;

• ведення фінансових та інших розрахунків (як своїх, так і конкурентів);

• моделювання можливих політичних ситуацій;

• організація електронної пошти і т. ін.

Банки політичних даних можуть бути двох видів. У першому випадку вони містять тексти законів, проектів законів, програм, біографічні та інші довідкові дані, результати голосування та іншу необхідну інформацію.

У другому випадку йдеться насамперед про списки виборців. У політичній практиці країн Заходу, а подекуди і в країнах колишнього соцтабору, дедалі частіше вони оновлюються за допомогою ЕОМ. Кандидати створюють картотеки даних про виборців, які охороняються після патентування авторським правом. Внаслідок проведення цієї копіткої роботи кандидат (або партія) створює зареєстрований банк даних, в якому можна знайти не лише імена й адреси, а й вік, професію, національність, хобі тощо.

Маючи такий банк даних, можна направляти персоніфіковані послання виборцям на основі інформації про їхні специфічні запити й інтереси. Наприклад, можна підготувати кілька варіантів звернень і передвиборних листівок, які слід надсилати виборцям виходячи з їхнього соціально-професійного статусу.

Такі "особисті листи" найкраще друкувати за допомогою лазерних принтерів, які дають змогу виготовити упродовж години кілька десятків зразків передвиборної продукції. Лазерні засоби друку можна використовувати й для виготовлення наближених до реальних копій виборчих бюлетенів із зразками-рекомендаціями на кшталт: викресліть Петренка або члена КПУ (НРУ) тощо.

Системи політичного комп'ютерного програмування, крім зазначеного вище, дають змогу редагувати комюніке, заяви для преси, тексти промов тощо, готувати й проводити опитування громадської думки, створювати цільові політичні портрети окремих груп виборців (на основі результатів попередніх виборів і досліджень громадської думки) і т. ін.

До речі, під час проведення соціологічних досліджень активно використовуються технічні системи автоматичного набиран-