Характеристика цінових мультиплікаторів. Формування підсумкової величини вартості

Процес формування підсумкової величини вартості складається з трьох основних етапів:

•вибору величини мультиплікатора;

•зважування проміжних результатів;

•внесення підсумкових коректувань.

Вибір величини мультиплікатора є найскладнішим етапом, що вимагає особливо ретельного обґрунтовування, зафіксованого згодом в звіті. Оскільки однакових компаній не існує, діапазон величини одного і того ж мультиплікатора по компаніях-аналогах достатній широкий. Аналітик відсікає екстремальні величини і розраховує середнє значення мультиплікатора по групі аналогів. Потім проводить фінансовий аналіз, причому для вибору величини конкретного мультиплікатора використовує фінансові коефіцієнти і показники, найбільш тісно пов'язані з даним мультиплікатором. По величині фінансового коефіцієнта визначає положення (ранг) оцінюваної компанії в загальному списку. Отримані результати накладаються на ряд мультиплікаторів, і достатньо точно визначається величина, яка може бути використана для розрахунку вартості оцінюваної компанії.

Приклад. Діапазон мультиплікатора ціна/балансова вартість активів по 15 компаніях, узятих як аналог, рівний 0,92-5,67. Середнє значення мультиплікатора - 2,15. Центр діапазону рівний 3,3[(5,67-0,92):2+0,92]. Отже, більшість компаній мають величину мультиплікатора трохи нижче середньою. Практика показує, що даний мультиплікатор добре корелює з фінансовим коефіцієнтом прибутком на власний капітал. Проаналізуємо цей коефіцієнт по компаніях-аналогах . Діапазон представлений таким чином: 4,1%-15,6%; середня величина - 8,32, що декілька менше центру діапазону [(15,6 - 4,1) : 2+4,1] = 9,85. Доход на власний капітал в оцінюваній компанії складає 12,5%. Величина мультиплікатора для оцінюваної компанії може бути отримана або методом трендовою прямою, або аналізом співвідношення трьох величин:

•середньовзваженної величини мультиплікатора;

•середньовзваженної величини фінансового коефіцієнта;

•фактичної величини фінансового коефіцієнта оцінюваної компанії.

Аналіз показує, що мультиплікатор ціна/балансова вартість активу оцінюваної компанії може бути дещо вище за середній аналог.

Розрахунок дає величину 3,3.

Порівняльний підхід дозволяє використовувати аналітику максимальне число всіх можливих варіантів мультиплікаторів, отже, в процесі розрахунку буде отримано стільки ж варіантів вартості. Якщо аналітик як підсумкову величину запропонує просту середню всіх отриманих величин, то це буде означати, що він однаково довіряє всім мультиплікаторам. Найправильнішим прийомом визначення підсумкової величини є метод зважування. Оцінювач залежно від конкретних умов, цілей і об’єкту оцінки, ступеня довір'я до тієї або іншої інформації додає кожному мультиплікатору свою вагу. На основі зважування виходить підсумкова величина вартості, яка може бути узята за основу для проведення подальших коректувань

Підсумкова величина вартості, отримана в результаті застосування мультиплікаторів, повинна бути відкоректована залежно від конкретних обставин, найтиповішими є наступні поправки. Портфельна знижка надається за наявності не привабливого для покупця характеру диверсифікації виробництва. Аналітик при визначенні остаточного варіанту вартості повинен врахувати наявні активи невиробничого призначення. Якщо в процесі фінансового аналізу виявлена або недостатність власного оборотного капіталу, або екстрена потреба в капітальних вкладеннях, отриману величину необхідно відняти. Можливе застосування знижки на ліквідність. В деяких випадках вноситься поправка у вигляді премії за елементи контролю, що надаються, інвестору.Таким чином, порівняльний підхід, не дивлячись на достатню складність розрахунків і аналізу, є невід'ємним прийомом визначення обґрунтованої ринкової вартості. Результати, отримані у такий спосіб, мають добру об'єктивну основу, рівень якої залежить від можливості залучення широкого круга компаній-аналогів . Отже, розвиток оцінних послуг буде сприяти розширенню сфери використання порівняльного підходу.