Характеристика цінових мультиплікаторів. Формування підсумкової величини вартості

Визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства порівняльним методом засновано на використанні цінових мультиплікаторів. Ціновий мультиплікатор - це коефіцієнт, що показує співвідношення між ринковою ціною підприємства або акції і фінансовою базою. Фінансова база оцінного мультиплікатора є, по суті, вимірником, що відображає фінансові результати діяльності підприємства, до яких можна віднести не тільки доход, але і грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації і деякі інші.

Для розрахунку мультиплікатора необхідно:

•визначити ціну акції по всіх компаніях, вибраних як аналог; це дасть значення чисельника у формулі;

•обчислити фінансову базу (доход, виручку від реалізації, вартість чистих активів і т.і.) або за певний період, або за станом на дату оцінки; це дасть величину знаменника.

Ціна акції береться на останню дату, попередню даті оцінки, або вона представляє середнє значення між максимальною і мінімальною величинами ціни за останній місяць.

Як фінансову базу повинен виступати показник фінансових результатів або за останній звітний рік, або за останні 12 місяців, або середня величина за декілька років, попередніх даті оцінки.

В оцінній практиці використовуються два типи мультиплікаторів: інтервальні і моменті.

До інтервальних мультиплікаторів відносяться:

1) ціна/доход ;

2) ціна/грошовий потік;

3) ціна/ дивідендні виплати;

4) ціна/виручка від реалізації. До моментних мультиплікаторів відносяться:

1) ціна/балансова вартість активів;

2) ціна/ чиста вартість активів.

Розглянемо порядок розрахунку і основні правила застосування цінових мультиплікаторів.

Мультиплікатори ціна/доход, ціна/грошовий потік. Дана група мультиплікаторів є найпоширенішим способом визначення ціни, оскільки інформація про доход оцінюваної компанії і підприємств-аналогів є найдоступнішою. Як фінансову базу для мультиплікатора використовується будь-який показник доходу, який може бути розрахований аналітиком в процесі її розподілу, Тому, окрім показника чистого доходу, практично по всіх підприємствах можна використовувати доход до оподаткування, доход до сплати відсотків і податків і т.і. Основна вимога - повна ідентичність фінансової бази для аналога і оцінюваної фірми, тобто мультиплікатор, обчислений на основі доходу до сплати податків, не можна застосовувати до доходу до сплати відсотків і податків.

Мультиплікатор ціна/доход істотно залежить від методів бухобліку. Тому якщо як аналог виступає зарубіжна компанія, потрібно привести порядок розподілу доходу до єдиних стандартів. Тільки після проведення всіх коректувань може бути досягнутий необхідний рівень зіставності, що дозволяє використовувати мультиплікатор.

Як базу для розрахунку мультиплікатора використовується не тільки сума доходу, отримана в останній рік перед датою оцінки. Оцінювач може використовувати середньорічну суму доходу, обчислену за останні п'ять років. Оцінний період збільшується або зменшується залежно від наявної інформації і наявності екстраординарних ситуацій, що спотворюють основну тенденцію в динаміці доходу.